Козацька звитяга - 2. Випуск №8 (43). Історія. Як приймали в козаки. скачать в хорошем качестве

Козацька звитяга - 2. Випуск №8 (43). Історія. Як приймали в козаки.

У 8 випуску програми «Козацька звитяга» ми розкажемо, яким чином у давні часи відбувалася посвята в лицарі низові, як приймали нових козаків на Січ, і хто отримував право називатися товаришем, тобто, стати воїном славного товариства січовиків. Живучи в Січі без жінок і дітей і водночас постійно зменшуючись у кількості від війни, хвороб і старості, запорожці всіляко намагалися поповнити своє військо. Отож, приймали у своє товариство кожного, хто приходив до них і брав на себе певні зобов'язання. В Січі можна було зустріти вихідців чи не з цілого світу. Та новоприбулих приймали за п'яти умов: бути вільною й нежонатою людиною, що частенько оминалося, розмовляти українською мовою, присягнути на вірність королю чи цареві, сповідати православну віру й пройти певне навчання. Якщо новачок був католиком чи лютеранином, повинен був прийняти православ'я, якщо ж був іудеєм чи магометанином, то мав урочисто охреститися. Прийнятий до козацтва за власним вибором записувався в один із 38 січових куренів, й тут же, щоб приховати своє минуле, змінював своє прізвище на якесь нове прізвисько, котре дуже часто характеризувало його з зовнішнього чи внутрішнього боку. Новачок приймався спочатку в «молодики» і повинен був придивитися до військових порядків, вивчити прийоми січового лицарства, пройти навчання, яке зазвичай тривало сім років. Опісля кожен мусив скласти своєрідний іспит – пройти випробування. Коментує Костянтин Рижов – кошовий отаман Запорізького Війська Низового «Запорозька Січ».