Скачать с ютуб Андріївські вечорниці в Ukrainian Arts Hub в хорошем качестве

Андріївські вечорниці в Ukrainian Arts Hub

Що ж таке Андріївські вечорниці і чому вони так називаються. Андріївські вечорниці називаються так, адже день Святого Андрія Первозваного, припадав на 13 грудня (ред. - нині Андріївські вечорниці, за новоюліанським календарем, припадають з 29 на 30 листопада), за григоріанським календарем, а самі вечорниці — це різновид вечорів відпочинку. "Вечорниці святкувалися починаючи від свята Катерини Великомучениці. Катерина є продовжувачем Андріївських вечорниць, тому Андріївські вечорниці і назвали на честь Андрія. Хоч до признання оцих вечорниць з назвою Андріївських вечорниць традиційним були стародавні, тобто дохристиянські свята. І назва оцих вечорниць носила просто назву — калита". За словами фахівця з народознавства, раніше дівчата збирались у хаті якоїсь господині та святкували вечорниці: Запрошували і хлопців, і дівчат. Коли заходили до хати, дівчата просили: «Тітонько, пустіть нас до хати», а тітка завжди говорила «Я вас пущу до хати, але тільки без хлопців». Дівчата погоджувалися і виголошували традиційне для Андріївських вечорниць: «Тітонько, де ж у вас ваші ключі?». Тітка відповідала: «На горищі у вівсі, щоб заміж повиходили всі". Дівчата дякували і господиня просила їх до своєї світлиці". Традиційна калита Головним атрибутом на святі була калита, яку дівчата випікали гуртом: "Коли готували калиту, то дівчата промовляли: «Гори, гори ясно, спечи нам калиту красну. Щоб ми її кусали та й горя не знали». Коли вже випекли калиту, то чекали на найголовніше — прихід хлопців. Коли приходили хлопці, тоді розпочинався калитянський ритуал. Обирали людину, яка триматиме калиту. А потім сідлали «коня» — коцюбу, якого через це називали «Коцюбинським». «Коцюбинський» проходив круг, під'їжджав до калити й кусав її. Але перед тим, як під'їхати, був важливий момент, треба розсмішити того, хто їде на цих рогачах. Якщо засміється — мазали сажею. А той хто мастив, називали «Мастицьким»". Обрядові ворожіння Не проходили вечорниці і без різноманітних ворожінь, додав пан Микола: "Наприклад, дівчата ворожили на балабушці. Перед тим, як цю балабушку зліпити, носили із криниці воду. Але вода була не в посудині, її набирали ротом. Хлопці в цей час повинні були розсмішити дівчат, щоб ті не змогли принести воду для тіста. Випечені балабушки клали на рушник. А перед цим собаку на півтори доби закривали чи на повідцю тримали, щоб була голодна. Тоді випускали собаку і чию балабушку вона схопить, та й вийде першою заміж". Також, за його словами, ходили дівчата під вікнами будинків та підслуховували, що скаже господиня своїм дітям. Якщо господиня скаже слово "сядь", значить, це погана прикмета для дівчини була. "Цікавим також був момент, хто буде майбутнім чоловіком. Дівчата насипали у долівку пшениці, а в миску лили воду. І півня пускали, якщо він нап'ється води із цієї миски, то обов'язково чоловік буде п'яниця. А якщо клюне пшениці, то буде гарний господар". Також дівчата на вечорницях кидали черевика: "Як чобіт долітає до порога і повертається носком у якусь сторону, дівчата можуть собі вже мати на увазі, що чоловік буде з того боку, який показує носок". Серед обрядових ворожінь, було гадання на воску: "Через ворожіння на воску йшло розпізнавання майбутнього. Буває так, що під час виливання на воску ми бачимо якусь фігурку. Це також говорить про те, що якась зміна в житті обов'язково відбудеться".