3.«Через кладку» (1911), Ольга Кобилянська, повість. Слухаємо українське! скачать в хорошем качестве

3.«Через кладку» (1911), Ольга Кобилянська, повість. Слухаємо українське!

   • Ольга Кобилянська (1863-1942).   Твори Ольги Кобилянської на моєму каналі. Читає Лілія Мироненко. Короткий переказ другого розділу. "Шість років минуло з часу, як попрощався Богдан Олесь з Манею Обринською і її ріднею. Шість років, повних праці, несупокою й розчарувань". Закопується чимраз глибше в праці урядовій, національній. Живе з матір'ю. "Від часу до часу їздить на «оживлення духу» в столицю, а літом, в часи відпустки, або з матір'ю в гори в батьківщину, а як ні... за границю — сам". Батько Обринський помер, вдова по нім переселилася в столицю, щоб дати можність молодшим синам покінчити студії, а Маня перебувала й дальше в характері виховавчині в домі одного знаного заможного завідателя лісів, добродія Маріяна в околиці столиці, та вчилась... на вчительку музики, доїжджаючи від часу до часу в столицю до побирання лекцій тут в одного з найвизначніших учителів музики". Нестор "лагодиться... до штатського іспиту, щоб... якнайскоріше вступати на урядову службу" до однієї з найповажніших інстанцій". Проходить ще рік. "Пані Маріян перебула тяжку хоробу, а він, добродій Маріян, пішов на пенсію, переселились з одніською донькою також у столицю". Маня і Нестор знімають помешкання у німця. Вечорами концертують: вона на фортеп'яні, він - на віолончелі. Олесь бачить Маню через вікно і розуміє, що вже її "більше не любить; вона для нього згасла. Всі вони його не обходять". Йому - 36 років. Думає, що вони — "герої в своїм роді, ви з своїм вічним ідеалізмом у душі й усміхом віри на устах, що не хоче ні бачити, ні відчувати силу матеріалізму часу. А я, мужик, не маю нічого спільного з вами". Все ж іноді зустрічається з Нестором, розмовляють. Дізнався, що юнак закоханий у Наталю Ливенко, кузинку панни Ірини Маріян. Чомусь захотів сина і згадав вірменочку, чудову, молоду, але з якою не мають нічого спільного. Іноді зустрічає Маню, та вона з ним холодна. Здається так і скаже:«Ви, пане Олесь, не могли в нічім змінитись, ваша мати також — ні. До того ви вищий урядовець, а я Маня Обринська». Маня допомагає матері Олеся добратися до будинку в горах, наче й немає між ними неприязні, сама ж поселяється у своєї вчительки пані Міллер, і чекає Нестора..