Пам'яті Ярослава Христюка – морського піхотинця з позивним «Христос» скачать в хорошем качестве

Пам'яті Ярослава Христюка – морського піхотинця з позивним «Христос»

Йому 26. Він йде вулицями Маріуполя, говорить легко і просто, жартує з побратимами, ніби це просто прогулянка, а на лінія фронту. Документує усе на телефон: пастки від ворога, які помічає на своєму шляху, захист позицій та зруйновані рускім міром будинки, школи, лікарні та храми. Він не здогадується, що через декілька місяців він стане одним із тих, кого називатимуть легендою Маріуполя... Сьогодні, 23 лютого 2026 року, Ярославу Христюку могло б виповнитись 30 років. У 18 років Ярослав став на захист України. Для когось це був вік університетів. Для Ярослава – вік війни. Він став морським піхотинцем 36 окремої бригади імені контрадмірала Михайла Білинського. Командир відділення. Позивний – «Христос». Ярослав брав участь у Широкінській операції, стримував російського противника на Маріупольському напрямку, населених пунктах Водяне, Гнутово, Павлопіль та гарячих і жорстких боях по обороні міста Маріуполя, 86 днів, 82 з яких у повному оточенні. У бою він був одним із кращих. 17 березня 2022 року при обороні Маріуполя Ярослав рятував пораненого побратима Мішу. Він не відступив. Не зрадив. Не сховався. Дві кулі в груди. Одна – в шию. Він прийняв удар на себе. Бо так чинять командири. Бо так чинять справжні. Йому було лише 26! За час проходження служби з 2014 року по 2022 рік за проявлений героїзм і мужність Ярослав нагороджений 14-ма нагородами, серед яких: відзнака Президента України «За участь в АТО», За взірцевість у військовій службі ІІІ ступеня, Почесний знак «Маріуполь. Відстояли – Перемогли», хрест «За заслуги», «За висадку десанту», «За далекий похід», «Хрест бойового братерства», медаль «Захиснику Вітчизни», орден «За Мужність ІІІ ступеня», орден «За Мужність ІІ ступеня», орден «За мужність І ступеня». Ярослав Христюк – кавалер трьох орденів «За мужність», що прирівнюється до звання Героя України. Тіло Героя досі знаходиться в окупованому Маріуполі. Його досі не повернули. Матір Юлія Христюк знає точно, де похований її син, і не втрачає віри одного дня повернути і поховати Героя на рідній землі. 23 травня 2025 року, у день Героїв України та день морської піхоти, у Жмеринці на меморіалі слави за сприяння благодійного фонду «Сталеві» відкрили та освятили пам’ятник Ярославу Христюку. Право відкрити пам’ятник надали матері Юлії Христюк та Герою України, ідейному засновнику благодійного фонду «Сталеві» та бойовому командиру Ярослава Сергію Волинському. Юлія Іванівна щоразу приходить сюди, до меморіалу слави Героїв України. Рано-вранці чи пізно ввечері. Коли болить і хочеться поговорити з ним... У рідному селищі Браїлів вулицю, де жив Ярослав, перейменували на вулицю Христюка. Так забажали і на цьому наполягли сусіди. Рішення підтримали депутати Жмеринської міської ради. Ярослав умів сміятись серед руїн, умів жити не даремно. Умів бути світлом там, де темрява. І поки його тіло не повернулось додому – його ім’я вже повернулось в серця і в історію сучасної України. Морський піхотинець. Командир. Син. Брат. Герой.