Скачать с ютуб Сашко Обрій – Слов'янськ (ШІ) в хорошем качестве

Сашко Обрій – Слов'янськ (ШІ)

Слов'янськ... Батьківщина Олекси Тихого та Миколи Петренка ("Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю"). Крайній південь Слобожанщини (не Донбас!) Курортний край... За досить короткий проміжок часу, поки я живу в цьому місті, устиг закохатися в нього: шляхетні старовинні будиночки, привітні люди, гарна природа... В самому дусі цього місця є щось шляхетне... І це не на порожньому місці, адже цьому місту - понад 350 років. Воно пам'ятає і загони козаків, і орди войовничих кримських татар, солеварів, і заможних промисловців, і перших залізничників. І визвольні змагання 1917-1920, і 1-шу та 2-гу світові війни, і гарячий 2014, і перших біженців та російську окупацію, і повномасштабне вторгнення рашистів у 2022. Та й понині місто живе під ворожими обстрілами, але ніхто і ніщо не в змозі зупинити в ньому життя, бо це місто волелюбне і готове стояти за свою свободу до останнього! 💙💛❤️ СЛОВ'ЯНСЬК 1 ...Колись це місто знелюдніле, прифронтовий сумний фантом, гуло життям, росло, кипіло. Та вщух людський бурхливий шторм. Під гуркіт вибухів здригались будинки, площі й шал сердець. Сум'яття біженців і галас. Далекі зойки... стихли... десь... Кому яке до того діло? Порозбігались, хто де знав. А степом бахкало й гуділо. Кривлялась фронту кривизна. А хтось на зло усім зостався. Хтось горлопанив мантру Ом. Для них співала парастаси на гілці сойка за вікном. 2 Часу ще трохи промайнуло - і знов до міста ринув люд! Крізь тьму воєнного намулу, крізь біль і втрати, розпач, лють. І для військових став притулком цей слобожанський вертоград. Проспекти, вулички й провулки кругом жвавішали стократ. Хоч не вщухають вражі КАБи, палають житла тут і там, та я назвав це місто скарбом, не помилившись ні на грам. Де попри хижий гул шахедів, у хвилях вибухів нічних ще сплять будиночки шляхетні... Як я залюблений у них! 3 Де ППОшники й дроністи, піхота, РЕБ, ДСНС вночі схиляються над містом, неначе янголи з небес. Де вража потороч мерзенна зламала карк об цю межу. Торець Казенний та озера красу й надію бережуть. Де люд усміхнений, привітний військовим шану віддає. І всю воєнну безпросвітність життя долає, мов бар'єр. Де за вікном на гілці сойка упилась співом солов'я, підняв чоло своє високе й застиг у променях Слов'янськ... © Сашко Обрій.