Тодось Осьмачка – До Лемківського Бору (Symphonic Gothic Rock / Epic Orchestral) скачать в хорошем качестве

Тодось Осьмачка – До Лемківського Бору (Symphonic Gothic Rock / Epic Orchestral)

"До Лемківського бору" – це пронизливий твір Тодося Осьмачки, поета трагічної долі, який все життя тікав від репресій. У цій музичній адаптації вірш перетворюється на монументальну Symphonic Gothic Rock композицію. Важкі оркестрові партії, похмурі "думові" гітари та емоційний вокал малюють картину прощання вигнанця з рідною землею перед лицем навали. Слова "сюди вже близиться москаль" звучать як вирок, що змушує героя обрати шлях у невідомість замість неволі. Це музика глибокого болю, самотності та мужності зустріти "нове прийдешнє і труну". Історія циклічна. Ворог той самий, але сьогодні ми не тікаємо. Ми стоїмо і даємо відсіч, щоб наші діти не мусили прощатися зі своїми "борами" та домівками. Підтримайте Збройні Сили України! Ваш донат у будь-який фонд, якому ви довіряєте (Повернись Живим, United24, Фонд Притули тощо), – це наша зброя проти споконвічного ворога. Музика створена за допомогою Suno AI. Відчули цей трагізм? 👍 Підтримайте лайком, якщо вважаєте, що така поезія має звучати гучно. 🔔 Підпишіться та натисніть на дзвіночок, щоб не пропустити нові історичні епоси. 💬 Напишіть у коментарях, які думки викликають у вас ці пророчі рядки Осьмачки? Текст пісні: З налитого асфальтом бруку Прийшов я в муці та в журбі Сказати тільки на розлуку ,,Прощай" останнєє тобі. І не тому, що я до гуду Уже чутливіший твого, Але тому, що не забуду Ніде, ніде уже його. Бо гнувся ти в яри тьмо-тьмущі, І роззявляв ти довгий рев, Аби я йшов в найглибші пущі, До наймогутніших дерев. І хоч завжди в гудінні-свисті Я розумів думки твої, Але не йшов по палім листі У невідомії краї. Бо на горі, де в соснах мряка Приховує гадючий лаз, Бездружній, я тужив і плакав У самоті тяжкій не раз. І з свідками і сліз, і горя Було розлуку брати жаль, Але тепер в червоних зорях Сюди вже близиться москаль. І через те прощай, стихіє, Стрічатися не хочу з тим, Який на душу гірше діє, Ніж на рої бджолині дим. І заґратований в ґраніті Щасливіший напевно є Від отакого серця в світі, Як змучене життям моє. Бо він у далечінь байдужу Вдивляється чуттям живим, І бачить ту єдину душу, Яка ще журиться за ним. А я ж куди, в яку путь сіру Покличу спогад дорогий, Щоб воскресити в серці віру, Що ще й для мене єсть боги? Нема, нема й сердечні луни Мої не гомонять ніде: На Сході батьківськії труни, На Заході ж моя десь жде. А в тебе ж тільки те, що треба Чужим музикам на баси, І дивляться з твойого неба Чужі боги, неначе пси. І ти вже тут, хоч наостанці Затям цей горопашний гріх, Щоб знати все, чого вигнанці Бояться закликів твоїх ... Шуми ж, мій боре, вий протяжно Про вільну в себе давнину, Щоб я зустріти міг відважно Нове прийдешнє і труну! Нове прийдешнє і труну! #ТодосьОсьмачка #ДоЛемківськогоБору #SymphonicGothicRock #EpicRock #Suno #SunoAI #УкраїнськаПоезія #МУР #Еміграція #Боротьба #ЗСУ #Донат