Василь Стус — Як тебе згадати, босоніжку (Chamber Folk / Neo-Classical) скачать в хорошем качестве

Василь Стус — Як тебе згадати, босоніжку (Chamber Folk / Neo-Classical)

«Як тебе згадати, босоніжку» — це пронизлива сповідь великого українського поета-мученика Василя Стуса. Вірш, написаний у засланні, присвячений дружині та далекому дому, який окупаційна система намагалася стерти з його життя. Музичне оформлення у стилі Neo-Classical та Chamber Folk підкреслює камерність та інтимність твору. Глибоке звучання віолончелі, що плаче в унісон з вітром Приуралля, та лаконічні пасажі фортепіано передають стан людини, чиє горе межує зі стоїчним спокоєм. Це пісня про кохання, яке перемагає відстань, заметіль і чорний ліс неволі. Це голос людини, яка повернулася до нас крізь десятиліття, щоб нагадати: навіть у найважчі часи не можна розливатися у знівеченій тузі. Сьогодні ми боремося, щоб більше жоден український поет чи воїн не помирав у неволі. Підтримайте тих, хто тримає фронт. Підтримайте Збройні Сили України! Ваш внесок — це зброя і захист для наших героїв. Перераховуйте кошти у перевірені фонди, яким довіряєте (United24, Повернись Живим, Фонд Притули тощо). Слава Україні! Музика створена за допомогою Suno AI. Вас торкнула ця музична сповідь? 👍 Підтримайте лайком, щоб слово Стуса почуло якомога більше людей. 🔔 Підпишіться та натисніть на дзвіночок — ми продовжуємо оживляти класику через сучасні жанри. 💬 Напишіть у коментарях, які відчуття викликає у вас поєднання Стусового слова та неокласики? Текст пісні: Як тебе згадати, босоніжку, В вересневій позолоті трав, Соромливо-радісну усмішку У сибірських розцвітах заграв. Як тебе згадати, гарноброва, Коли осінь зодягла печаль, І похмура туманіє даль, Мовчазна — без гомону, без слова. Мовкне поле, обагрився став, І утома налягає на плечі, Я вже не промовлю: “Добрий вечір, добрий вечір, бо я ще не спав”. Ранок не розкаже в день бадьорий, Не програє, ані протрубить, Що кохання поєднали мить І уста, і радощі, і зори. Як тебе згадати в Приураллі Поміж чорних сосон і ялин, Свище вітер в моторошнім шалі, В мене горе, а у тебе син. Я з тобою кожен день, недоле, Без печалі, без скорбот, без сліз, Тільки чорний облягає ліс, Чорний ліс простерся наоколо. Як тебе згадати, босоніжко, Коли мчиться-рветься заметіль, Коли важко, то поплачеш нишком Поки я повернуся відсіль. Не розлийся в знівеченій тузі, Не ридай — ридання не спасуть. Вітер квилить-проквиляє в лузі, І за вітром голосу не чуть. #ВасильСтус #ЯкТебеЗгадатиБосоніжку #ChamberFolk #NeoClassical #Suno #SunoAI #УкраїнськаПоезія #Дисиденти #Приуралля #ЗСУ #Донат #ДушевнаМузика #РозстрілянеВідродження