"Лаборантка"(1913), Спиридон Черкасенко, оповідання. Слухаємо українське! скачать в хорошем качестве

"Лаборантка"(1913), Спиридон Черкасенко, оповідання. Слухаємо українське!

   • Спиридон Черкасенко (1876—1940).   Твори Спиидона Черкасенка на моєму каналі. Читає Лілія Мироненко. Сьогодні для вас ще одне оповідання укр.письменника, драматурга, педагога, ім'я якого було викреслене з літерат. процесу й заборонене в Україні ще на початку 1920-х, С. Черкасенка (1876—1940). «…після оповідань Б. Грінченка й поезій М. Чернявського, творчість С. Черкасенка, це перше повне й вагоме відтворення умов праці, душевного стану донецького шахтаря в українській літературі. Його оповідання обіймають переважно одну сферу, – шахтарського життя і показують, що те життя він знає добре і вміє вибрати з нього типові постаті…» С. Єфремов. Перший Кошовий пластових відділів в Ужгороді др. Вол. Комаринський – Клен згадує, що «ідея окремого гімну закарпатських пластунів зродилася десь у жовтні 1923 р. на сходинах Пластового Коша в Ужгороді. Спочатку ми співали той самий гімн («Цвіт України і краса»), що його співали пластуни в Галичині. Однак, вже тоді, він не відповідав обставинам на Закарпатті, бо його відродження мусіло йти поступово, еволюційним шляхом. Слова «Україна», «українець», «український» у тім часі ще не прийнялися в народі, а чехословацька влада добачувала у них іреденту, тобто бажання відірвати Закарпаття від Чехословаччини». С. Черкасенко прийняв ідею дуже мило і зразу погодився скласти текст гімну, однак він щиро признався, що про Пласт і його програму мало знає. Тому він поставив перед пластунами умову, що мусять його запрошувати на всі їхні сходини і табори, бо хотів перейнятися пластовим духом. І дійсно він точно приходив на пластові сходини, ходив з ними на природу, разом з ними співав при вечірній ватрі, навіть харчувався з пластового котла. І вже через 4-5 тижнів Черкасенко вручив пластунам текст гімну.Ми скоро вивчили наш гімн і запросили його автора, поета С. Черкасенка, на сходини, щоб він перший почув бадьорі слова: “Гей юнаки, гей пластуни…”. «Нам, сивоголовим, стискається горло і в очі тиснуться сльози, коли почуємо молодь співати цей “наш” гімн. В дусі ми вертаємо знова до Ужгороду і співаємо його з тим самим запалом, як його співали в березневих днях 1924 р., на сцені міського театру». «Наш новий гімн, – читаємо в “Пластовому альманасі”, – ми прийняли з великим захопленням і всі вивчили його напам’ять. Тоді на пораду мабуть покійного нашого опікуна, проф. Остапа Вахнянина, ми звернулися листом до композитора Я. Ярославенка у Львові, щоб він уложив нам музику. Маестро зробив нам приємну несподіванку, бо до місяця прийшов лист з музикою. Доперва пізніше я збагнув соборність закарпатського пластового гімну: текст уложив наддніпрянець, музику галичанин, а співали його закарпатці.