3."В гостях добре, дома ліпше" (1885), О. Кониський, істор.оповідання Дрозда. Слухаємо українське! скачать в хорошем качестве

3."В гостях добре, дома ліпше" (1885), О. Кониський, істор.оповідання Дрозда. Слухаємо українське!

   • Кониський Олександр Якович (1836–1900), лі...   Твори Олександра Кониського на моєму каналі. Читає Лілія Мироненко. Для вас закінчення істор.оповідання. Короткий переказ першої половини другої частини. Переїхавши рос.кордон, Коваль з Лесею стають свідками народнього бунту проти закриття уніатських церков та заборони царем в уніатських храмах органів, також жорстокого його подавлення козаками. "Я не по своїй волі, - говорив козак. - Начальство велить. Наше діло "нє разсуждать, а "сполнять" приказ... На те служба: звелять рідного батька - треба слухать, треба бить". Таке було "свободноє воссоєдінєніє с православной церковью". По дорозі зустрічали села, як могилки, худу змучену худобу. Наче на гробовище потрапили. "Осівся отець Демян священником при соборі у м.Вольцях". Громадського життя в місті не було, а походило на життя в тюрмі, в такій собі військовій бюрократично-канцелярській казармі. В це місто, крім Коваля, приїхав священник Салогуб, авскультант Держак, філософ Блонський, Козловський, Григорович і Рахальський. Вони вчили польських дітей, які не знали ні української, ні російської мов. Ще проживав і служив у губернаторській канцелярії полтавець Калантай зі старою матір"ю та двома сестрами каліками. Калантай мав чудовий бас і любив співати. Коваль "ранком пильнував біля освіти Лесі, а тричі на тиждень до його хати сходилось невеличке товариство: поговорити, поспівати. Леся була гарна дівчина з красивими чорними очима і припала до душі Держаку. Між ним і Лесею виникає почуття кохання. Держак сватається до Лесі. А в кінці року Держак переїздить в Київ. Поки Леся зчекає листи від Держака і мріє про зустріч, Держак влаштовується працювати вчителем сина банкіра Гельдмана, знайомиться з його донькою Амальхен, зачудовується розкошами і забуває Лесю. За порадою Гельдмана, приймає рос.підданство, православ"я і влаштовується працювати в банк. У Вольцях в "сальоні"генеральші вдови обрусительки Ольги Івановни П збирались "чістиє русскіє", не обов'язково з діда прадіда, чистими вони себе вважали як обрусителі. В той салон заходив 35-річний Іван Карлович Фукзон-Дєньгін, одягнений за останньою мовою франт, лукавий фарисей, "душа якого зложена з грошей". В салоні він дізнається, що у священника Коваля є гарна донька, горда і неприступнв, і вирішує хоч би що, а побачити Лесю.