У нас вы можете посмотреть бесплатно Енеїда. Блюз | Частина 3.9 🔥 🎸 🔥 Іван Котляревський — сучасна музична інтерпретація 🤗 или скачать в максимальном доступном качестве, видео которое было загружено на ютуб. Для загрузки выберите вариант из формы ниже:
Если кнопки скачивания не
загрузились
НАЖМИТЕ ЗДЕСЬ или обновите страницу
Если возникают проблемы со скачиванием видео, пожалуйста напишите в поддержку по адресу внизу
страницы.
Спасибо за использование сервиса ClipSaver.ru
Це відео — художня інтерпретація фрагменту з класичного твору Івана Котляревського «Енеїда» — сатиричної поеми, що через алегорію та гротеск відображає моральні вади суспільства. Зображення та візуальні образи мають символічний характер і створені з освітньою та мистецькою метою. Відео не пропагує насильство й не має на меті шокувати — це літературне осмислення української класики мовою сучасного візуального мистецтва. 📚 Українська література • 🎭 Сатира • 🖌 Художня алегорія. * «Енеїда. Блюз» — це музичний цикл із 14 пісень, натхненний класичним твором української літератури — Енеїда Івана Котляревського. Частина 3 — це стан страху, виснаження й внутрішнього блукання. Еней пливе морем, не довіряючи ні богам, ні батькові, ні самому собі. Навколо — гуляння, пісні, пияцтво й розгардіяш, а всередині — тривога, сни про Плутона і думки про пекло. Це не академічне читання і не шкільна «Енеїда». Це блюз — повільний, тягучий, іронічний і гіркий. Так могла б звучати Енеїда сьогодні — як музика дороги, втечі й пошуку сенсу. 🎸 Жанр: blues / spoken blues 🎙 Формат: музична інтерпретація 📚 Основа: класичний текст Івана Котляревського 🎶 Проєкт: 14 пісень (серія) Якщо вам відгукується такий формат — підтримайте українську музику на шапку ❤️👇 5169 3600 1891 8569 ПБ. Дякуємо🤗 Попереду — продовження подорожі. *** Іван Котляревський: Гай! гай! та нігде правди діти, Брехня ж наробить лиха більш; Сиділи там скучні піїти, Писарчуки поганих вірш, Великії терпіли муки, їм зв’язані були і руки, Мов у татар терпіли плін. От так і наш брат попадеться, Що пише, не остережеться, Який же втерпить його хрін! Якусь особу мацапуру Там шкварили на шашлику, Гарячу мідь лили за шкуру І розпинали на бику. Натуру мав він дуже бридку, Кривив душею для прибитку, Чужеє оддавав в печать; Без сорома, без бога бувши І восьму заповідь забувши, Чужим пустився промишлять. Еней як відсіль відступився І далі трохи одійшов, То на другеє нахопився, Жіночу муку тут найшов. В другім зовсім сих каравані Піджарьовали, як у бані, Що аж кричали на чім світ; Оці то галас ісправляли, Гарчали, вили і пищали, Після куті мов на живіт. Дівки, баби і молодиці Кляли себе і ввесь свій рід, Кляли всі жарти, вечерниці, Кляли і жизнь, і білий світ; За те їм так там задавали, Що через міру мудровали І верховодили над всім; Хоть чоловік і не онеє, Коли же жінці, бачиш, теє, То треба угодити їй. Були там чесні постомолки, Що знали весь святий закон, Молилися без остановки І били сот по п’ять поклон, Як в церкві між людьми стояли, І головами все хитали, Як же були на самоті, То молитовники ховали, Казились, бігали, скакали І гірше дещо в темноті. Були і тії там панянки, Що наряжались на показ; Мандрьохи, хльорки і діптянки, Що продають себе на час. Сі в сірці і в смолі кипіли За те, що жирно дуже їли І що їх не страшив і піст; Що все прикушовали губи, І скалили біленькі зуби, І дуже волочили хвіст. Пеклись тут гарні молодиці, Аж жаль було на них глядіть, Чорняві, повні, милолиці; І сі тут мусили кипіть, Що замуж за старих ходили І мишаком їх поморили, Щоб послі гарно погулять І з парубками поводитись, На світі весело нажитись І не голодним умирать. Якіїсь мучились там птахи З куделями на головах; Се чесниї, не потіпахи, Були тендітні при людях; А без людей — не можна знати Себе чим мали забавляти, Про те лиш знали до дверей. Ім тяжко в пеклі докоряли, Смоли на щоки наліпляли, Щоб не дурили так людей. Бо щоки терли манією, А блейвасом і ніс, і лоб, Щоб краскою, хоть не своєю, Причаровать к собі кого б; Із ріпи підставляли зуби, Я лозили все смальцем губи, Щоб підвести на гріх людей; Пиндючили якіїсь бочки, Мостили в пазусі платочки, В которих не було грудей. За сими по ряду шкварчали В розпалених сковородах Старі баби, що все ворчали, Базікали по всіх ділах; Все тілько старину хвалили, А молодих товкли та били, Не думали ж, які були, Іще як сами дівовали Та з хлопцями як гарцювали, Та й по дитинці привели.