У нас вы можете посмотреть бесплатно Загата | Дмитро Тась - "Тополі стали наче струни" или скачать в максимальном доступном качестве, видео которое было загружено на ютуб. Для загрузки выберите вариант из формы ниже:
Если кнопки скачивания не
загрузились
НАЖМИТЕ ЗДЕСЬ или обновите страницу
Если возникают проблемы со скачиванием видео, пожалуйста напишите в поддержку по адресу внизу
страницы.
Спасибо за использование сервиса ClipSaver.ru
Проєкт "Загата" створено, щоб привертати увагу до поетів Розстріляного відродження та зробити їхні тексти ближчими сучасному слухачеві. Композиції можна знайти на стрімінгових музичних сервісах: Spotify, YouTube Music, Apple Music. ДМИТРО ТАСЬ (1901–1938) — український поет-неосимволіст, письменник, журналіст і перекладач. Справжнє ім’я — Дмитро Могилянський. Син письменника Михайла Могилянського, брат поетки Ладі Могилянської. Жертва сталінського терору. Народився в Чернігові в родині шляхтичів Русобтовських-Могилянських. Закінчив місцеву гімназію та педагогічний інститут. Від 1925 року мешкав у Києві, з 1930-го — у Харкові. Працював журналістом у виданнях «Пролетарська правда», «Знання», «Піонерія», «Соціялістична Харківщина». Заарештований НКВС 28 січня 1938 року. 25 лютого засуджений до розстрілу. Страчений 28 лютого 1938 року, імовірно в Московській області. Реабілітований посмертно 14 березня 1958 року. "Тополі стали наче струни" Тополі стали наче струни — До неба просто від землі! Не може буть, щоб були труни, Щоб в бурях никли кораблі… Майбутнє – світла зоряниця, Що тьмарить відблиски заграв. Так що з того, що дика птиця Віщує смерть між чорних трав… Так що з того, що я стомився, Що за спиною виріс гріх? Моїх думок моріг розлігся, О, не приборкать дум моїх! Хай за спиною грішні крила, Хай очи розбратом горять, Напнуться радісні вітрила, І пружні зорі заіскрять! О, заіскрять майбутні зорі, Жагуче ляже світлий шлях… О, горілиць, о – серцем д’горі! Терн – оксамит, і шовк – реп’ях… Хай догнивають чорні труни, Хай гинуть мудрі кораблі! До неба пнуться наче струни — Тополі – просто від землі…