ДРОБЯЗКО Олександр - ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ! скачать в хорошем качестве

ДРОБЯЗКО Олександр - ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!

ПЕКУЧИМ БОЛЕМ ПРОНИЗАЛА БОГУСЛАВЩИНУ ЧЕРГОВА ЗВІСТКА ПРО ВТРАТУ ГЕРОЯ Богуславська громада — в скорботі. Отримали гірку звістку про втрату на війні ще одного молодого життя... 8 лютого 2026 року загинув богуславець ДРОБЯЗКО Олександр Валентинович — електрозварник монтажного відділення мостового взводу 1 мостової роти військової частини Т 0300. Повертаючись на тимчасове місце дислокації підрозділу, Герой підірвався на ворожій міні в районі населеного пункту Суханівки Краматорського району Донецької області. Народився Олександр Валентинович 31 липня 1995 року в Богуславі. Після закінчення міської школи № 2 вступив до Богуславського вищого професійного училище сфери послуг, де здобув професію «Кухар». Проте за фахом не працював жодного дня, адже понад усе любив професійно займатися альпінізмом. Тож, знайшов собі і підробіток до душі — зрізав проблемні та аварійні дерева. Така робота давала юнакові можливість і фінансово себе забезпечувати, і доглядати за хворою ненькою Любов’ю Володимирівною, згодом — за сестрою Галиною, які, на жаль, відійшли у засвіти. Після смерті сестри юнак разом із батьком Валентином Петровичем займався вихованням двох маленьких племінників, адже молодшому ледь виповнилося 11 місяців. Півтора року тому, в 2024 році, Олександра призвали на захист країни. Він не переховувався, адже в нього був гідний приклад — брат Євгеній, котрий у 2022-му році добровільно поповнив лави Збройних сил України і за цей час пройшов найпекельніші бої за рідну землю.Батько Героя, якого в громаді, та й за її межами, знають як віртуоза-баяніста, всі ці роки проводив благодійні концерти, організовував щоденні вуличні виступи, аби підтримувати своїх синів-захисників, забезпечувати їх необхідним обладнанням. Олександру батько відправив професійне обладнання висотника-альпініста, увесь потрібний інструмент, аби той мав можливість безпечно ремонтувати зруйновані мости, убезпечувати роботу генераторів... «Син телефонував, коли була нагода, — ділиться Валентин Петрович, — я був спокійний за нього, адже для роботи на висоті він мав усе необхідне — спорядження, інструменти й головне — досвід. А тут — підірвався на міні…»Щирі співчуття рідним Героя, який не дожив, не долюбив, не створив власну родину!Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти гіркоту від болісної втрати, та нехай добрий, світлий спомин про загиблого 30-річного захисника Дробязка Олександра Валентиновича назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, колег, усіх, хто його знав та шанував. Вічна пам’ять Герою!