Я.О. Королевич «Каїнові сльози» (діафільм за м/ф 1980 року без звукового супроводу) скачать в хорошем качестве

Я.О. Королевич «Каїнові сльози» (діафільм за м/ф 1980 року без звукового супроводу)

Исходник відео знаходиться в субтитрах до останнього слайду діафільму. Даний діафільм створений за доступними збереженим кадрам і сценарієм (   • Мультипанорама - 2. Сборник сценариев. 198...  ) мультиплікаційної екранізації Тадеуша Павленка однойменного вірша поета і памфлетиста Ярослава Королевича, знятої на кіностудії «Київнаукфільм» у 1980 році за участю художника-постановника Радни Сахалтуєва та ВІА «Кобза». Діафільм за мультфільмом, забутим та недоступним через розгул криміналу з 1985, 1991 і 2014 років, про протиставлення криміналу та світу, який не повністю і не до кінця виконав свої мистецькі завдання. Випуск діафільму присвячується 20-річчю від дня смерті та 90-річчю від дня народження режисера мультфільму Тадеуша Павленка. P.S. З урахуванням того, що статистика публікації діафільму помітно стирається статистами медіаплатформи (так, так, статисти, ми всі знаємо про вас і тих, хто вам це завдання дає), це необхідно не брати до уваги, а взяти на озброєння — масовим поширенням. P.P.S. Щоб було зрозуміло, як легалізований кримінал ненавидить художників, які пом'якшують звичаї: геніальний український художник Іван Марчук хотів залишити свої картини в Україні 2021 року, за рік до нового витка криміналізації держави, а влада сказала, що на музей немає грошей (але, мабуть, не лише грошей, а й бажання - вони готувалися до розпалювання кримінальних подій наступного року, надто добре відомого). Тепер його картини поїхали до Америки. Його відгук виявився таким: «Шкодую, що приїхав з Америки до України… Сьогодні Україна — найгірша в Європі країна для життя. Йде до гіршого і до гіршого. Ми навіть не уявляємо, в якому болоті сидимо… Мене пригнічує те, що влада робить із нашим народом. З найкращої країни в Європі зробили смітник. Тут панують: зло, глупота, чорна заздрість, здирництво… Люди дуже розхристані, не люблять один одного. Нема того, що об’єднує. Як українці хочуть мати державу, якщо вони один одного з’їдають? Добрі люди не пропустять мене, щоб не привітатись, гарного слова не сказати, але загалом в країні панують злоба і заздрість. Я жив у світі, де не знав, що це таке. Там немає такого. Там усі тішаться твоїм успіхом, більше того, — чужий успіх стає поштовхом до власного розвитку».