Віта Харламова. Загиблим дітям України... скачать в хорошем качестве

Віта Харламова. Загиблим дітям України...

Загиблим дітям України присвячую... У підвалі тихенько сиділи дівчатка, Одна старша, а друга мала. Та, що старша, прийшла сюди разом із татком, Меншу мама в підвал привела. Трохи вогко і тісно, та вміють терпіти - Поміститися ж треба усім. Вже три тижні минуло, як знають ці діти, Що тепер цей підвал їхній дім. Донедавна жили у одному будинку, Їх житло розділяла стіна, А тепер розлетілось життя на частинки, Бо його розірвала війна. "А давай, як нам вдасться живими лишитись, Як мине ця проклята війна, Ми ніколи не будем з тобою сваритись," - Каже Рита, ота, що мала. "Більш ніколи не буду тебе ображати, - Їй у відповідь Віра, їй сім, - Можу ляльку найкращу тобі я віддати, Як повернемось ми у свій дім". Та й за руки взялись, з'їли хліба із медом, Й їх забрала у сон пелена, І не знали ці діти, закутані пледом, Що будинку у них вже нема. Люди світу, у кого ще правди просити І яких ще богів нам молить? Всі святі, поможіть цю війну закінчити: Хіба треба питатись, щоб жить? А дівчатка в підвалі все спали і спали, Бо тепер уже вічні їх сни, І на ранок, коли розбирали завали, Так за руки й тримались вони... @Віта Харламова