«Прийдіть до Мене…» (Ранкові Натхнення - 12.03.2026) скачать в хорошем качестве

«Прийдіть до Мене…» (Ранкові Натхнення - 12.03.2026)

«Прийдіть до Мене…» «Як олень прагне до джерела води, так душа моя прагне до Тебе, Боже…» (Псал. 42:2). Нам відома історія Давида. Саул шукав його смерті. Він загнав Давида в печеру, і той, оточений, зі своїми воїнами не міг вийти. Ось тут слушна нагода дати ще одну пораду — використовувати псалмотерапію. Давид каже, що як олень прагне до джерела води, так душа його прагне до Бога. Розповім історію із життя. Для того, щоб допомогти під час війни українським воїнам, люди часто плели маскувальні сітки. Деякі брати та сестри теж займалися такою роботою. Разом із маскувальними сітками вони передавали для воїнів Боже Слово та інші християнські книги. Молодий хлопець-сапер отримав таку маскувальну сітку разом із духовними книгами. Отож у вільний час він читав. У нього дуже відповідальна робота — іти попереду навіть розвідників. Він згадує: «Якось ми вийшли, відпрацювали, але й самі зазнали обстрілу. Я втратив свідомість. Коли опритомнів, почув мову окупанта. Навколо ходили ворожі солдати. Я єдиний був не поранений. Лежав і молився: "Боже, я в оточенні, у «печері», врятуй мене!"» Сапер звернувся до Бога, бо прочитав про це в книзі. І Господь урятував його, він залишився живим. Цей сапер зателефонував пастору і сказав: «Я вам дякую не просто за маскувальну сітку, а за Слово і за Господа, що мене врятував». У розмові з Богом Давид також висловлює Йому свою подяку. Це можна простежити в багатьох його псалмах. Отож подяка — це і є ліки та щеплення від депресії. Дякуймо за минуле, теперішнє і майбутнє, бо пам'ять — ідеальний ресурс. Спів — це також ліки. Коли я втомлений, то починаю співати — і втома минає. Співайте, прославляйте Бога! Коли людина співає, задіяно щонайменше 100 м'язів. Це важливі ліки від депресії. Віктор Франкл — відомий австрійський психіатр. Людина в пошуках справжнього сенсу. Разом із вагітною дружиною, татом, мамою, старшим братом він потрапляє до концтабору. Тут загинули всі його родичі. Два роки він проводить в Освенцимі, один рік — у Дахау. Віктор вижив. Аналізуючи пережите, він говорить: «У нелюдських умовах здатна вижити лише та людина, яка дивиться в майбутнє, вірить у своє покликання і мріє виконати своє призначення». Людині важливо дивитися за межі смерті. Християни йдуть не просто дорогою від пологового будинку до цвинтаря, вони йдуть далі — у напрямку вічного життя. Важлива вічна перспектива. Часто можна почути думку: «У нашій країні існує невизначеність щодо майбутнього». Та чи це так? Згадайте біблійний вірш: «Смерте, де твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?» (1 Кор. 15:55). Для віруючих людей є перемога — вічне життя. Це і є майбутнє. Коли ми раніше були в Херсоні і я працював із людьми, за вікном було чути безперервні звуки обстрілів. Але усвідомлюєш, що твоє життя в Божих руках! Якось я підійшов до жінки загиблого, щоб поговорити. Її чоловік загинув 8 місяців тому, він був хорошою людиною. Його дружині боляче, важко, у неї багато запитань. У розмові я намагався її підтримати, надіслав пісні. У псалмах є такі слова: «Чому ти впадаєш у відчай, душе моя, чому тривожишся в мені?» Покладайтеся на Бога, прославляйте Його, шукайте в Ньому надію та підтримку. В 11-му розділі Євангелія від Матвія є наповнені глибоким змістом слова: «Прийдіть до Мене, всі втомлені та обтяжені, — і Я заспокою вас! Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, — і знайдете спокій своїм душам!» (вірші 28, 29).