Наші предки – слов'яни (Олександр Олесь) скачать в хорошем качестве

Наші предки – слов'яни (Олександр Олесь)

Наші предки – слов'яни вірш Олександр Олесь #музикаукраїнською #metal #українськамузика #війна #війнавукраїні Над озерами, річками, На полянах лісових, На стрімких високих горах, На просторах степових, — Де лише сіріє стежка Або вкрився збіжжям лан, Скрізь розкидались оселі Наших прадідів слов'ян. Оселялись цілим родом: Що людина, як одна?! Кревні люди — рід складали, Кревні роди — племена. Наймудріший і найстарший Цілим родом керував, Видавав щодня накази, Правив, милував, карав. Кожне плем'я мало князя, Князь судив, водив на бій, Першим був він у відвазі І у мудрості своїй. А коли ставав нездатним До ладу і боротьби, Віче іншого на князя Вибирало без журби. На річках, високих горах, Серед багон і болот Городи, міцні твердині Будував собі народ. Коли ворог йшов війною, Метушилось все, як рій, Замикалися ворота, Починався лютий бій. Бились, кидали каміння, Крізь баркан окріп лили, Попіл сипали у очі, Гострі кидали коли… …Ось і ворога відбито, Все минуло: гнів і жах… Кревні плачуть над борцями, Що звалилися в боях. І дають їм у могилу Зброю, вбрання і харчі, Щоб вони не знали лиха, На тім світі живучи. На сумних могилах тужать І справляють тризну там І несуть на сизі гори Жертви праведним богам. Але все поволі, тихо Тоне в річці забуття, І на березі зеленім Квітне радісне життя… На луці палає ватра, На луці ідуть танки. Тут в вінках цвітуть дівчата, Там співають парубки. В цю таємну ніч Купала В лісі папороть цвіте, Розцвітає, обсипає Цвіт-проміння золоте. Промовляє звір до звіра. Хто підслуха мову їх, Хто у лісі найде квітку — Найде скарбів цілий міх. А пісні все далі ллються, Вже поблідли і зірки, А ще огнища палають І мережаться танки. На кийки стоять схилившись Бородаті віщуни І розказують, що буде І з якої сторони. Роздають недужим зілля, Щось шепочуть і плюють… Сих водою напувають, Тим камінчики дають. І здається, з лісу вийшов На узлісся сідловик. Став, заслухавсь, задивився… Стрепенувсь і знову зник. І здається, щойно бігли Тут русалки польові І розсипали зі сміхом Самоцвіти по траві. Але схід зайнявся сонцем, Хмари в золоті, в огні… І самотньо одцвітають Зблідлі ватри вдалині.