У нас вы можете посмотреть бесплатно Грюнвальд 1410: як українці разом із Польщею та Литвою зламали міць Тевтонського ордену или скачать в максимальном доступном качестве, видео которое было загружено на ютуб. Для загрузки выберите вариант из формы ниже:
Если кнопки скачивания не
загрузились
НАЖМИТЕ ЗДЕСЬ или обновите страницу
Если возникают проблемы со скачиванием видео, пожалуйста напишите в поддержку по адресу внизу
страницы.
Спасибо за использование сервиса ClipSaver.ru
15 липня 1410 року. Поле під Грюнвальдом. Дві армії стоять одна навпроти одної. З одного боку — дисциплінований Тевтонський орден у білих плащах із чорними хрестами, сила, якої боялася вся Північна Європа. З іншого — об’єднане військо Польщі, Литви та руських земель. Серед них — воїни зі Львова, Перемишля, Луцька. Наші. У цьому відео ми розповідаємо історію битви, яка зламала міф про непереможність ордену. Через долю простого руського воїна Івана Косушика ви побачите, як виглядав бій, де “кінь об коня бився”, як праве крило під проводом Вітовта витримало удар, як кримська кіннота розвернулася у вирішальну мить, і як табір із возів став пасткою для тих, хто вважав себе господарем Сходу. Ми покажемо факти, про які часто мовчать: участь руських хоругв у першій лінії бою, загибель великого магістра Ульріха фон Юнгінгена, повний розгром верхівки ордену, мир у Торуні 1411 року та фінансовий удар, який надовго підірвав міць Тевтонської держави. Грюнвальд — це не лише польська чи литовська перемога. Це спільний удар, у якому українські предки стояли пліч-о-пліч із союзниками. Ви дізнаєтеся, як рішення кількох хвилин на полі бою змінили баланс сил у Центральній і Східній Європі, як досвід укріпленого табору з возів згодом оживе в козацьких таборах, і чому без руських полків результат цієї битви міг бути іншим. Це історія не лише про королів і магістрів. Це історія про тих, хто тримав стрій у вирішальну мить. Про вибір не відступати, коли до ворога лишалося п’ять кроків. Про день, після якого орден уже ніколи не став таким, як раніше. Грюнвальд — це сторінка, де український слід не можна стерти. І сьогодні ми повертаємо цій битві наше ім’я.