У нас вы можете посмотреть бесплатно Губи неціловані і грішні | Пісня на вірш Василя Симоненка «Я тобі галантно не вклонюся» или скачать в максимальном доступном качестве, видео которое было загружено на ютуб. Для загрузки выберите вариант из формы ниже:
Если кнопки скачивания не
загрузились
НАЖМИТЕ ЗДЕСЬ или обновите страницу
Если возникают проблемы со скачиванием видео, пожалуйста напишите в поддержку по адресу внизу
страницы.
Спасибо за использование сервиса ClipSaver.ru
Друзі, будемо раді вашим коментарям, аби сприяти поширенню відео. Подобається трек? Підтримай проєкт - підпишись на канал, постав вподобайку та поділись враженнями у коментарях! Поклич друзів! Прохання не вимикати рекламу, вона недовга. Музику та вокал згенеровано за допомогою штучного інтелекту. У пісні йдеться про ліричного героя, який захоплений образом коханої. Він не висловлює своїх почуттів відкрито через слова чи жести, а лише вдивляється в її очі, знаходячи там спокій для своєї тривоги. Ночами його серце тужить за нею, а уявлення про кохану огортають його, мов марево. Вона здається йому тендітною, ніжною, прозорою, ніби ранкова тінь. Особливий акцент робиться на її губах, які описуються як спокусливі та грішні, та на її блакитних очах, що викликають божевільне захоплення. Герой переживає цю пристрасть і ніжність як щось магічне, що полонить його уяву. Я тобі галантно не вклонюся, Компліменту зроду не зліплю, Тільки в очі ніжні задивлюся, В них свою тривогу утоплю… І коли химерною габою Спеленає землю довга ніч, Довго серце тужить за тобою, Довго сон мені не йде до віч… Довго білі таємничі крила Обвивають маревом видінь, І стоїш ти, крихітна, і мила, І прозора, мов ранкова тінь… І палають, ніби стиглі вишні, Владно підкоряючи собі, Губи, неціловані і грішні, Очі, божевільно голубі… І палають, ніби стиглі вишні, Владно підкоряючи собі, Губи, неціловані і грішні, Очі, божевільно голубі… Довго білі таємничі крила Обвивають маревом видінь, І стоїш ти, крихітна, і мила, І прозора, мов ранкова тінь… І палають, ніби стиглі вишні, Владно підкоряючи собі, Губи, неціловані і грішні, Очі, божевільно голубі…