Їдуть роботи… Як оператори НРК «Шквалу» змінюють логістику війни та бережуть життя скачать в хорошем качестве

Їдуть роботи… Як оператори НРК «Шквалу» змінюють логістику війни та бережуть життя

Сучасна війна дедалі менше залишає простору для випадковостей. Кожна хвилина перебування на відкритій ділянці – це ризик. Саме тому на передовій усе частіше замість людей працюють машини. Роботизовані наземні комплекси вже не експеримент – це необхідність, що безпосередньо впливає на збереження життя військовослужбовців. У прикордонній комендатурі швидкого реагування «Шквал» цей напрямок лише формується, однак оператори НРК уже виконують реальні бойові та логістичні завдання поблизу лінії зіткнення. Про те, як виглядає ця робота зсередини, розповідають два оператори – старший сержант Максим із позивним «29-й» та старший сержант Василь, відомий у підрозділі як «Хамер». Максим – донедавна був наймолодшим бійцем комендатури. Свій позивний він отримав без особливих історій і символізму – просто під час першого виїзду на схід. «Ми тоді вперше виїжджали, заговорилися, хтось пожартував: “Ти будеш 29-й”. Так воно і залишилося». На момент підписання контракту Максиму було лише 18 років. Його не раз намагалися відмовити, але рішення було усвідомленим. «Казали – малий. Я просто зайшов і сказав: «Хочу служити». Мені було без різниці – контракт чи ні». Через свій вік 29-й недавно повернувся з бойових мільйонером, бо підійшов під умови експериментального проєкту «Контракт 18-24», який заохочує молодь на службу в Силах оборони України. Для самого Максима мотивація була не фінансовою – він просто хотів служити. Проте вже перші бойові виплати стали для нього несподіванкою. «Приїхав із позиції, відпочивали. Тут бойові прийшли, зарплата. Після позиції, зрозуміло, всі змучені, там спали – я навіть не глянув. А потім виїхали в магазин скупитись. Захожу на картку – а там така сума. Спершу взагалі не зрозумів, що це». За словами військовослужбовця, усвідомлення прийшло не одразу. «Поки що ще не вирішив, куди витратити». Цей епізод, зізнається «29-й», став не стільки про гроші, скільки про відчуття відповідальності й розуміння цінності власної роботи. До роботи з НРК він служив начальником групи ПЗРК, працював із переносними зенітно-ракетними комплексами «Стінгер», «Стріла». У серпні 2025 року Максиму запропонували опанувати новий напрямок – роботизовані наземні комплекси. «Поїхали на навчання. Майже півтора місяця. Отримали сертифікати – і почали працювати». Для Василя «Хамера» шлях до НРК став логічним продовженням служби. Свій позивний він отримав ще під час служби у Збройних Силах, а у 2021 році свідомо долучився до прикордонників. У комендатурі швидкого реагування він служить понад чотири роки, встиг попрацювати на різних посадах – від водія до командира відділення. «Коли запропонували навчання на НРК, стало цікаво. Це щось нове. І дуже потрібне». За його словами, роботизовані комплекси не замінюють піхоту, але знімають із неї частину найнебезпечніших завдань. «Логістика, евакуація, мінування, бойова підтримка. Робот може зробити це без ризику для людини». Кожна місія НРК починається задовго до виїзду. Оператори отримують завдання, відкривають карту, детально прокладають маршрут, аналізують відстань, рельєф і місцевість. «Нам ставлять задачу. Ми відкриваємо карту, дивимось маршрут, відстань, посадки». Обов’язковий етап – попередня повітряна розвідка. «Мавік облітає дорогу. Дивиться, чи немає «ждуна», чи не впало дерево, чи не змінилася місцевість». Після цього інформація погоджується з усіма службами – від командування до суміжних підрозділів. «Усі мають знати, де і коли працює НРК. Це питання безпеки». Сьогодні у Силах оборони діє система електронних балів, яка стала додатковим стимулом для операторів дронів. Якщо раніше вона поширювалася лише на екіпажі БПЛА, то тепер бали нараховуються й операторам наземних дронів. Їх кількість залежить від типу комплексу, характеру завдання та близькості до лінії бойового зіткнення. Завдяки цьому підрозділи можуть оновлювати й модернізувати свій парк техніки. Один із показових недавніх епізодів – ураження колісного НРК «Тарган», який повертався після доставлення провізії. «Він уже їхав назад, коли ворожий FPV вдарив у колесо», – згадує «29-й». Дрон було втрачено, проте головне – жоден військовослужбовець не постраждав. «Якби це була машина або піхота – наслідки були б зовсім іншими. А так – ми просто втратили техніку». Після ураження пошкоджений комплекс вдалося евакуювати іншим НРК. Сьогодні наземні дрони перевозять на передову все необхідне для утримання позицій: воду, харчі, боєприпаси, пальне, генератори, обладнання, інструменти, маскувальні матеріали й навіть будівельні елементи для відновлення бліндажів. «Навіть будматеріали. Без цього піхоті дуже важко», – зазначає «Хамер». Окремі комплекси здатні перевозити до 250 кілограмів вантажу та долати за один рейс 20–25 кілометрів. Підрозділ НРК у «Шквалі» ще молодий, але сформований із досвідчених військовослужбовців. Під час навчань прикордонники ознайомилися з різними типами наземних дронів і сценаріями їх застосування – від логістики до бойової підтримки. «Командування нас підтримує максимально. Вони бачать, що за цим – майбутнє».