Навіть роки нічого не змінили в тобі (автор слів і виконавець Анатолій Бельский) скачать в хорошем качестве

Навіть роки нічого не змінили в тобі (автор слів і виконавець Анатолій Бельский)

Тобі, мій грізний Лев. Летять роки, десятиліття їх пройшло, Та пам`ятав завжди, завжди, Мою, ту першую любов. Стрілець і Лев – За гороскопом Я і Ти. Чого ж зірки не поєднали тоді нас? І, як тоді в весінню ніч, Безкомпромісно, без прикрас, Я пам'ятаю ті слова: Навіщо здався ти мені? Зібрався мовчки і пішов З життя твого… Я думав стер оті юнацькі почуття, Але життя розпорядилося не так. Коли залишився один - Дзвінок тобі, я знав, що ти одна... І що почув? Як і тоді: не розраховуй ні на що! Все повторилось, як в кіно. Зима в душі і замітає все, І холод заповзає вже… І дуже жаль, що непотрібен я тобі Ба навіть, як знайомий давній, За телефоном провести свій час. 13.09.2024р 11:13 Анатолій Бельський Тобі, моє перше юнацьке захоплення дівчиною Нас доля знову розвела, На жаль, це вже в останнє… Ти, як завжди мені відповіла Тим холодом на щире почуття моє –кохання?! Ну, що ж напевно так?! Хай буде так?! Тобі про себе нагадав в останнє… . А ті несмілі почуття З далекого минулого, юнацького кохання Залиш собі, як залишаю я Все те, що в нас було тоді, колись. Теплом і щирістю було, Принаймі, думав я, що так й було? Напевно, що не зміг збагнути я тебе? Не зміг, з Левиного сузір'я я серце й душу У тобі зігріть, лиш ледве, ледве Несмілого юнацького бажання Тим поцілунком, як теплом, далеко там В тобі, лиш доторкнувсь до неї… Стрілець і Лев – гармонія була б… Але ж в тім винен мабуть й я Не треба було на твоє: Ти непотрібен тут мені! Ти, як ножем пройшлася по моїй Душі, по серцю…І розійшлися гіркотою Слова твої. Поїхав сам і більш не повернувся за тобою. І знову все повторюється як тоді В далекому минулому з тобою, такі ж слова: Не розраховуй, що зі мною будеш… Я ще не вспів нічого і сказати, Ти вкотре знову, як ножем, Як риком Лева дала знати, Що місця мого знов нема Немає і не буде із тобою! Ларисо, чижик мій, що ж знову я зробив не так? Та не про це так мріяв я, лише хотів Побачити ті очі, карі очі, ту ямочку на щічках, І той шрам, маленьку цяточку на переносі, Що від віспи так і залишилась тобі і зводить з розуму?! А ти вже в котре: Не смій! Не хочу! Не підходь! Пробач за все, що не збулось Ти не хотіла, я не мів тобі перечити тоді Тобі?! Нас доля знову розвела, на жаль, Ми розуміємо удвох - це вже в останнє… 16.07.2020р. 07:45 Анатолій Бельський