Історія однієї сім'ї з Північної Салтівки скачать в хорошем качестве

Історія однієї сім'ї з Північної Салтівки

«В одну секунду все зруйнувалося» 15-річна Вероніка Остапенко з батьками, котом Далласом та 10-річним мопсом з 7 березня живе у бомбосховищі на станції метро «Героїв Праці». У їхній будинок на Салтівці потрапив уламок від бомби. «Трикілограмовий подарунок лежить у нас у квартирі. Про всяк випадок», — каже мама дівчинки Наталя Остапенко. «Тут, у метро, надійніше та безпечніше», — додає Вероніка. За три місяці, які дівчина провела у бомбосховищі, в неї з’явилося багато нових друзів та знайомих. Але вона дуже сумує за рутинними справами мирного життя. Багато однокласників Вероніки поїхали з Харкова до більш безпечних міст та країн. І хоча щоранку дівчинка прокидається з думкою «Коли це все закінчиться?», у Харкові вона певною мірою почувається безпечніше, ніж могла б за кордоном: «Я не хотіла б залишати Харків, мені тут подобається. Та й тут надійніше якось. Дім поряд. А там чужі люди, чуже місце», — пояснює вона. Мама Вероніки каже, що наступного дня вони повертаються до своєї квартири на Салтівці, оскільки влада Харкова найближчими днями планує запустити метрополітен. Тому всі, хто може повернутися до своїх квартир, мають покинути підземку. Тих, чиє житло повністю знищили, переселять до гуртожитків. Три місяці під землею з дочкою та чоловіком Наталя називає «приниженням». Вона втомилася відстоювати тригодинні черги за тарілкою супу чи кашею швидкого приготування. До війни родина Остапенків жила звичайним повноцінним життям: готувалася до вступу Вероніки, планувала відпустку. Зараз вони не мають на що жити. «В одну секунду все зруйнувалося. Коштів для існування немає. Просто немає. Брати їх нема де. Роботи зараз немає. Ідемо просто в нікуди. Максимум — спущуся в підвал. Все». — Описує своє майбутнє Наталя. Повний матеріал тут https://zaborona.com/koly-cze-vzhe-za...