Вилок з висоти пташиного польоту - EXPRES скачать в хорошем качестве

Вилок з висоти пташиного польоту - EXPRES

https://expres.cc +380976281322 (+viber) Вило́к (угор. Tiszaújlak) — селище міського типу у Берегівському районі Закарпатській області України, розташований на кордоні з Угорщиною. Населення - близько 3 500 осіб. 79 % населення етнічні угорці, 20,8 % українці та 0,2 % інші. Також смт мало назву Уйлок. Поблизу селища розташований пункт контролю Вилок. З угорського боку — пункт пропуску «Тісабеч», медьє Саболч-Сатмар-Береґ, автошлях 491 у напрямку Ньїредьгаза. Територія населеного пункту була заселена ще в перші століття н. е., про що свідчать виявлене тут поселення цього часу і знахідки римських монет (II в. н. е.). На місці сучасного селища в XIII в. знаходилося село Ніртелек. У 1270 р. угорський король подарував ряд маєтків на р. Тісе (в т.ч. і Ніртелек) крупним феодалам з роду Гунг-пазман – братам канцлера і печського єпископа ахіллеса. Жителі села займалися виноробством. Припускають, що в кінці XIII в. Ніртелек, знесений повінню, перестав існувати. У 1300 р. землю, на якій розташовувалося село, король Андрій III передав синам графа Марцелавса. Через чотири роки на місці колишнього Ніртелека виникло нове село під назвою Уйлок (у перекладі з угорського – нове поселення). Відоме воно було і як Вуйлок. З часом ці назви вийшли з вживання, за селом закріпилася назва Вилок. Наявність тут в 1332 р. церкві свідчить про те, що Вилок у той час був вже досить значним населеним пунктом. Нові перспективи розвитку відкривалися перед Вілком у зв’язку із спорудою тут в 1417 р. великого перевалочного складу для зберігання солі, яку сплавляли після Тісе з Солотвинських солерудників. У Вілку є дві середні школи: під № 2 – угорська школа (викладають факультатив української мови); під № 1 – українська школа (аналогічно угорська мова). Сучасна українська назва селища «Вилок» походить від угорської назви «Тісауйлок» — «нове поселення на Тисі». У XIX ст. поселення мало статус містечка Передтисянського повіту (округу) Уґочанського комітату. Користувалося власним гербом із такою символікою: у срібному щиті, на хвилястому підніжжі, тричі розділеному блакиттю й сріблом, — дерев'яний човен, яким править селянин у червоному одязі; щогла човна увінчана гербом Австро-Угорської імперії. Герб нагадує про місцеву пристань для човнів, які перевозили річкою Тисою сіль до «камеральних депо» в Мараморощині. В центрі селища розташована одна з найстаріших будівель Закарпаття — Соляний дім. В якості складу для солі її основа була зведена в 1417 р., з часом зазнавала перебудов. До недавнього часу в приміщенні була розташована школа, в даний час будівля закрита. У давнину був споруджений великий перевалочний склад для зберігання солі. В наші дні в приміщеннях розташована українська школа. На стіні будівлі встановлено дві меморіальні дошки: одна нагадує про події 1703 р. – куруци під керівництвом Ессе Томаша захопило дану споруду; друга встановлена Жігмонду Моріцу (колись в цій місцевості проживав його рідний брат).