Людям щось пороблено! Всі як зомбі лазять)))Мозги відключаються)))А у вас як!???🤣 скачать в хорошем качестве

Людям щось пороблено! Всі як зомбі лазять)))Мозги відключаються)))А у вас як!???🤣

Бажання постійно щось садити, доглядати й вирощувати часто не є “залежністю” в медичному сенсі, а скоріше психологічною потребою. Ось як це можна пояснити. 🌱 Що може стояти за сильним потягом до городу 1️⃣ Потреба в контролі та стабільності Коли людина садить рослини, вона бачить чіткий зв’язок: посіяв → доглянув → отримав результат. У житті багато невизначеності, а город дає відчуття порядку, передбачуваності й контролю. 2️⃣ Заземлення та зняття стресу Робота із землею діє як природна терапія: знижує тривожність, заспокоює нервову систему, дає відчуття “тут і зараз”. Саме тому садівництво часто рекомендують як форму м’якої терапії. 3️⃣ Потреба піклуватися Вирощування рослин — це процес турботи. Для багатьох людей це спосіб реалізувати: любов, відповідальність, бажання бачити, як щось росте завдяки їхнім зусиллям. 4️⃣ Символічне продовження себе Плоди праці на городі — це видимий результат. Психологічно це може означати: бажання залишити слід, створювати щось корисне, відчувати власну значущість. 5️⃣ Спосіб відновлення енергії Монотонні дії (полив, прополювання, пересадка) працюють майже як медитація — мозок відпочиває від інформаційного шуму. 🌿 Коли це справді схоже на залежність Варто звернути увагу, якщо: людина відчуває сильну тривогу, якщо не може працювати на городі; ігнорує здоров’я, сім’ю чи відпочинок; відчуває провину або роздратування без можливості щось садити. У такому випадку це може бути способом втечі від емоцій або проблем. 💚 Здоровий варіант Найчастіше любов до городу — це: форма екотерапії, спосіб самозаспокоєння, прагнення до природності й гармонії. У багатьох людей це навіть підсилює відчуття щастя і сенсу.