У СЕБЕ ВДОМА I МАЛІ ДІДУШИЧІ I Випуск четвертий Тревел Влог автобусом пішки сплав по ріці Свіча скачать в хорошем качестве

У СЕБЕ ВДОМА I МАЛІ ДІДУШИЧІ I Випуск четвертий Тревел Влог автобусом пішки сплав по ріці Свіча

Слава Ісусу Христу! Дякую ЗСУ за оборону України та можливість робити такі відео. Сьогодні Вашій увазі випуск матеріали з якого були частково втрачені, але загалом я вирішив довести його до якогось логічного завершення. Можливо це відео буде виглядати дещо заплутаним тому я опишу як усе було насправді. 15 червня 2025 року я вирушив автобусом до села Корчівка, потім через Демівку вийшов у Зарічне стрийської громади, а звідти у Малі Дідушичі пішки. Коли я дійшов до Малих Дідушич то був уже надзвичайно стомлений, а на моїх ногах утворилось багато мозолів та вивих через спеку і важкий рюкзак. Дійшов я до річки свіча біля Малих Дідушич і почав пливти униз по течії, але це виявилось дуже важко, бо місцями там була або дуже мілка вода де човен зупиняло дно або глибокі довгі стоячі плеса де потрібно було багато гребти веслами та це все відбувалось дуже повільно. Весь час коли я ішов я знімав відео на свій телефон і на гоупро, десь приблизно однакова кількість відео була на телефоні та на гоупро . На телефон я більше знімав статичні кадри де розповідав різні історії й ТД. Проплив я приблизно 30 кілометрів вниз по течії від Дідушичі до села Зарічне Журавненської громади приблизно за 6 годин і там в один момент човен у беріг зачепився за кущ із колючками, течія вдарила в бік і мене перекинуло, всі речі що у мене були в човні виспались в річку. Одразу я зорієнтувався і почав перевертати човна назад та закидувати туди всі речі шо були на поверхні води . На щастя до гоупро я докупив поплавок тому побачив де він є та одразу його забрав, витягнув рюкзак . Потонув телефон на якому було дуже багато матеріалу який би можна було змонтувати, штатив до телефону, можє взуття дуже швидко понесла течія, я попередньо роззувся шоб не пекли мозолі, помпа до човна поплила й у принципі все, найцінніше це звісно телефон. Мені ще якраз всі видзвонювали на той телефон кожних дві хвилини '' коли ти будеш і ТД.. '', а тут він затонув і зв'язку нема я розумію шо всі зараз почнуть переживати за мене чи я не втонув і тд і тому я вирішив пропливати ще до села Дубравка де залишив на березі човна і всі речі та пішов пішки босим додому шоб сказати шо все зміною у порядку, іти було дуже важко босому з мозолями та з розпачем за втрачений матеріал а ше найбільше було шкода рідних котрі переживали за мене. Така трохи дурна історія вийшла і я вже думав шо я видалю ці всі відео і більше ніколи того знімати не буду. Пройшло багато часу і я собі проаналізував ті всі події та зробив багато висновків стосовно того всього. Я не та людина яка сяде складе руки й нічого не буде робити це мене б точно знищило. Їздив шукати той телефон разів може 10 на те місце там уже рівень води по коліна і вона прозора до дна, брав металошукач і обійшов там усе металошукачем, плавав безліч разів з маскою, знімав дно на гоупро в аквабоксі. Обшукав там усе від місця падіння і метрів 700 до низу все дно. Наразі безрезультатно, можливо хтось знайшов того телефона до мене. Ймовірність що він буде працювати нульова але є шанс витягти з нього інформацію навіть якщо би він довго пробув у воді. Маю ще певні надії колись його побачити , щось у тому є. Висновок собі зробив такий що це ціна за ризик і вона цілком оправдана , впринципі я зняв уже 5 відео і дуже ними пишаюсь бо це пам'ятка та історичний здобуток мій особистий. Мені не шкода того телефона як річ, то метал і пластик а головне що було в пам'яті телефону, дуже багато цінних фото та відео з життя та запланований контент... Зараз я перестав за тим шкодувати а планую рухатись далі. Мені багато хто говорив навіть із близьких ''не роби того'', ''нашо тобі воно'', ''а от бачиш шо сталось бо не треба було того робити'' а я дійшов висновку що за останні роки цього мраку в країні де постійні біди, чвари, зліть, заздрість, зверхність, серед тої всьої підлості ті 5 днів коли я ходив селами у свої походи та знімав ці відео це були найщасливіші дні в моєму житті за останні декілька років де я почувався людиною серед природи яка тебе чує і розуміє. Моментами це розуміти важко бо хтось може мені сказати що я поводжу себе егоїстично здійснюючи ці подорожі в такий час але ці люди просто не знають що робити зі своїм життям тому лізуть в чуже. Які би вчинки я не робив я стараюсь не бути поганою людиною та залишатись чесним перед собою. Щиро дякую Вам якщо Ви прочитали цей допис та глянули відео . До зустрічі у нових випусках! У мене був план зробити 10 таких випусків і я його дотримаюсь неодмінно. Щастя Вам та спокою!