ГАЗ-21 "Волга" ще й зараз зустрічається в якості "робочої конячки" скачать в хорошем качестве

ГАЗ-21 "Волга" ще й зараз зустрічається в якості "робочої конячки"

ГАЗ-М-21 «Волга» — радянський автомобіль середнього класу, серійно вироблявся на Горьківському автомобільному заводі з 1956 по 1970 рік. З 1946 ГАЗ випускав легковий автомобіль ГАЗ-М20 «Побєда» (з рос. «Перемога»). На момент початку виробництва «Побєда» відрізнялася досить сучасною конструкцією і передовим дизайном. Однак до початку наступного десятиліття зовнішній вигляд її поступово став застарівати, агрегатна частина також відстала від рівня світових лідерів. Назрівала необхідність замінити її сучаснішої технічно і досконалої візуально моделлю - Ford Customline 1952 - 1956. В основу технічного завдання на автомобіль лягли проекти «Побєди» другого покоління, зокрема — було використано те ж компонування з винесеним трохи вперед пасажирським салоном, що в поєднанні зі зменшенням розмірності коліс з 16 до 15 дозволяло зробити його просторішим при тій же колісній базі, практично прибрати характерні для ГАЗ-М-20 виступаючі в салон арки задніх коліс. З 1952 року велася паралельна робота над двома незалежними проектами ГАЗ-М-21 під девізами «Звєзда» (дизайнер — Джон Вільямс) і «Волга» (дизайнер — Лев Єремєєв). В 1953 році були готові макети обох машин. «Звєзда» за цей період пройшла через кілька ітерацій дизайнерських змін, врешті-решт перетворившись по суті в повний аналог «Волги» від задніх дверей вперед. Проте, трьохоб'ємний седан Єремєєва був ближче до виробничих реалій і виглядав більш традиційно, а з урахуванням подальшого розвитку автомобільного дизайну — і більш перспективно, так що, в кінцевому підсумку, робота була продовжена саме над «Волгою». З 1953 року провідним конструктором по машині був призначений А. Невзоров, а головним конструктором заводу протягом більшої частини проектування автомобіля був Н. І. Борисов. Дизайн «Волги» склався вже на ранньому етапі розробки. Його автор, досвідчений художник-конструктор Лев Єремєєв, спираючись на тенденції світової автомобільної моди тих років — в першу чергу, американського «стайлінгу», в якому на той момент домінували авіаційні і, частково, ракетно-космічні мотиви, — зумів створити цілком виразний образ сучасного, динамічного і досить елегантного автомобіля з досить складною пластикою кузова, певною мірою протилежний переважно утилітарно-функціональній зовнішності «Побєди» чи великоваговій стилістиці ГАЗ-12 "ЗіМ" і легкових ЗІС-110. З погляду світового автомобілебудування тих років, зовнішність автомобіля була порівняно стриманою і практично не містила яких-небудь елементів, котрі б сильно її виділяли на загальному фоні тодішнього стилю — досить порівняти її з тогочасними іноземними аналогами. Але за радянськими мірками «Волга», на момент початку свого виробництва завдяки характеру вибраних поверхонь, ліній і декоративних елементів, виглядала досить свіжо, сміливо і незвично. В цілому, за своїм рівнем, дизайн прототипів М-21 перевершував значну частину серійних іноземних моделей 1953—1954 модельних років, тобто, періоду її розробки. Однак, до моменту початку серійного виробництва за світовими мірками, дизайн «Волги» вже став як мінімум рядовим, і на тлі серійних іномарок тих років вже особливо не виділявся. За стандартами Північної Америки, вже на 1958 модельний рік «Волга» була автомобілем з безнадійно застарілим дизайном. До кінця ж свого випуску, «Волга» виглядала архаїчно навіть у порівнянні з іншими радянськими легковими автомобілями. Проте, враховуючи порівняно недавню появу на світ радянської автомобільної промисловості, перші повністю самостійні конструкції, які стали з'являтися лише після Другої світової війни, «Волга» ГАЗ-21 була для свого часу досить цікавим зразком з погляду техніки та дизайну, наближаючись за цими показниками до світового рівня тих років і при цьому відповідаючи специфічним умовам виробництва і експлуатації автотранспорту в СРСР. Перші серійні три екземпляри «Волги» були зібрані 10 жовтня 1956 року; вони вже мали оформлення передка «із зіркою». Усього в партії було п'ять автомобілів. Восени і взимку 1956 року вісім «Волг» пройшли 29 тисяч кілометрів по дорогах Росії, Прибалтики, України, Білорусі та Кавказу. Дещо пізніше (вже в 1957 році) була випущена велика партія, а конвеєр запрацював ближче до кінця року. Перші серійні автомобілі, як тимчасовий варіант, забезпечувалися двигуном від експортного варіанту ГАЗ-69, який був (або є) форсованою версією двигуна «Побєди» (розвивав 65 к.с.). Цей двигун комплектувався тільки механічною коробкою передач. У 1958 році з певного моменту на «Волги» почали встановлювати власний двигун моделі ЗМЗ-21 і, на частину випуску, автоматичну коробку передач. Остаточні випробування нової моделі проводилися в таксопарках по всій країні, куди були направлені автомобілі з дослідно-промислової партії (1956 — початок 1957). Під час цих випробувань було виявлено численні недоліки і недопрацювання, велика частина яких була негайно усунута. Інші або були усунені під час подальшої модернізації моделі, або так і переслідували її до закінчення «конвеєрного життя».