Одна з найприхованіших гір в Карпатах, куди немає стежки. скачать в хорошем качестве

Одна з найприхованіших гір в Карпатах, куди немає стежки.

Козій Горган - одна з найбільш прихованих вершин Горганського масиву, що знаходиться в заповіднику Горгани і ще більш віддалена від цивілізації, ніж навіть Довбушанка… Висотою всього 1617 метрів вершина вражає своїм виглядом, сувора та скеляста з неймовірно стрімкими схилами та кулуарами, особливо відрізняється від усіх інших Горганських гір, які ми привикли бачити… Ми йдемо з села Поляниця, більш відомий для всіх ГК Буковель. Йти треба туди як мінімум годин 6 і це, якщо йти швидко. Ми ж виходимо в другій половині дня, тому ночівлю прийдеться робити десь під горою, і вже з скмого ранечку бігти на вершину! В цих місцях більше імовірності зустріти ведмедя, ніж будь-яких туристів! Йти вам сюди соло взагалі не рекомендую. Хіба з працівниками парку, як це зробив я. Ще дану вершину, на яку ми йдемо, називають Кізійський ґорган, Кози гора і Садки. По суті саме Козій горган - то гора, куди немає стежки, ні на навігаторах, ні тим паче наяву. Уявіть собі, що останніх 500 метрів ми йшли просто напролом і метрів 200 пробиралися заростями лелечу, або ж жерепу, який можна прирівняти хіба що до джунглів! Якщо вам подобаються наш канал - напишіть коментар під цим відео. Також підпишіться на наш канал, та поставте дзвіночок, щоб наші відео частіше потрапляли вам у ленту! Любіть своє, українське! Вийшли ми на нову дорогу з Поляниці в Бистрицю, яка ще перекрита зі сторони Буковелю, але люди в Бистриці мають собі тепер розвагу кататися в Буковель лісовою дорогою. Чи були ви вже на новій дорозі, напишіть в коментарях! Доречі це саме та дорога, через яку довго були суперечки з парком, вона проходить ніби-то по межі, але по суті розрізає паркову зону з двох сторін. Ні з чим просто не зрівняються ті відчуття, коли ти виходиш з лісу вже на відкриту камʼяну місцевість і одразу ж бачиш казковий захід сонця... Хмари невпинно сідають за горизонт і як би ми того не хотіли, прийдеться ночувати в лісі, а не на вершині! Але може так буде й краще. Ні одної людини і тільки дивні звуки тварин чуються з далека. Доречі, хижі тварини прокидаються вночі, а вдень вони сплять, тому вночі по лісі в Карпатах ходити не рекомендують, тим паче маленькими групами людей. Масштаби Горганського масиву просто вражають. Далі можна йти в сторону Закарпаття 100 кілометрів і там будуть тільки безлюдні вершини, по яких мало хто взагалі ходив. Найвіддаленіша гора в Карпатах називається Буштул, яка теж в тому напрямку. В цьому році плануємо туди сходити, до найближчого населеного пункту з гори Буштул понад 50 кілометрів. Після такого маршруту виспатися хотілося якнайбільше. І тут я чую за моїм наметом дивні звуки, ніби хтось ходить та трясе наші речі, які залишились на вулиці. На секунду насторожило, що це якась хижа тварина, ведмідь чи кабан… І тут я відкриваю намет, а там - дикі коні! І тут, нарешті ми дійшли до місця, де закінчується стежка і останніх 500 метрів треба йти просто впоперек через кімння, то ще пів біди, але місцями є довгі зарості лелечу, який проходити неймовірно важко. Він розростається до 3-ох метрів кущем та так закручується, що пройти там - то цілий квест не для слабкодухих. Більше про проходження такої стежки розповідав я на вершині Верх-Слобушниця, коли ми шукали впавший літак. Два дні ми сюди добиралися і, нарешті, гора нам далася. Ні душі по дорозі за 20 кілометрів і тільки дикі коні нам склали компанію біля намету, проте далеко за нами не йшли. Коптером в таких місцях літати - одне задоволення. Уявіть тільки, що всі ці камені 25 мільйонів років тому були на дні Карпатського моря, яке повноцінно висушилося. Насолоджуйтеся красотами, друзі, а ми тим часом поїмо та будемо думати, де ж це ховатися від зливи, яка до нас повільно налітає зі сторони Свидовця.