У нас вы можете посмотреть бесплатно Потужний вірш про наше вічне життя! А ЩО ПІСЛЯ СМЕРТІ❓Задумайтесь, люди❗️ или скачать в максимальном доступном качестве, видео которое было загружено на ютуб. Для загрузки выберите вариант из формы ниже:
Если кнопки скачивания не
загрузились
НАЖМИТЕ ЗДЕСЬ или обновите страницу
Если возникают проблемы со скачиванием видео, пожалуйста напишите в поддержку по адресу внизу
страницы.
Спасибо за использование сервиса ClipSaver.ru
#вічність #вічне_життя #вечность #eternity #eternityring #eternal #eternallife #вечное #смерть #death #christian #christianmessage #christianity #поезія #вірші #віршіукраїнською #поезіявільних #поезія_вірш_вірші #віршізізмістом #християнськийконтент #християнська_поезія #християнськівірші #бог #христианскиестихи #христианство #verse #verseoftheday #lyrics 📎дякую за перегляд, підписку, лайки, коментарі; 📎приєднуйтесь у TELEGRAM-канал https://t.me/poeziavilnih 📎діліться з друзями Рекомендуємо для перегляду: 📌 • Привітання з днем народження🎁🎁🎁 📌 • Доброго ранку!🌞 📌 • Вірші про маму 📌 • Вірші про тата 📌 • Вірші на свято жнив🌾🍁🍏🍒🥒🫛🫑🌽🥕🥔🍠 📌 • Вірші на весілля Зустрітись з смертю кожному прийдеться, Питання часу: Де? Чому? Коли? Останній стук зупинить кожне серце, Життя покине тіло назавжди. А що потому? Пустота, темрява? Кінець життя - це страх у нікуди? Якби спитати тих, що вже померли... Та не дадуть нам відповідь гроби. Хтось скаже: «Смерть - це вічний сон і крапка, А після неї чорне небуття.» Тоді для чого жити, працювати? Для чого плани, успіх і сім'я? Якщо ж і так нічого не чекає, Не має сенсу все, що робиш ти... Виходить, людство просто так зникає, Нема Творця. Ти просто уяви: Було ніщо і раптом із ні чимось Воно створило вибух. І без нічого все навкруг створилось: Бурхливе море, риби і пісок... І надскладні природні елементи, Ще динозаври раптом завелись. Не треба бути вченим чи експертом, Щоб довести безсенсові думки. Я вірю в те, що мій Творець є Богом І є Біблійний погляд на життя. Мені все рівно, в що ти віриш, в кого, Та 100 процентів в тебе є душа. Яку турбує: що ж там після смерті, Як кує совість в скоєних гріхах. Десь емоційно скажеш: "Хочу вмерти.. Мені не милий світ і ця земля." Та тільки біль у тілі потурбує І ти кричиш до Господа: "Спаси!" Як часто рот слова не контролює І замість квітів сіє бур'яни? Можливо завтра, може навіть нині Ти не попросиш прощення в батьків, Не зміниш думку чи заснеш у гніві, Когось осудиш, скажеш пару слів, Які поранять і залишать шрами в серці. І в раз новини спантеличать всіх Про твою смерть - тебе уже не має... Пуста кімната, телефон стоїть, Який ти більше не візьмеш у руки І не подзвониш друзям чи близьким. Ридають рідні, ріже біль розлуки... Чому вмирати дітям, молодим? Останній путь - везуть на кладовище... Букети квітів, хрест... Ну от і все. Та це початок того, що є вище І ми усі до Господа прийдем. І не сховаєш жодне своє діло, Йому всерівно ким ми були тут. Важливо те, чи жили ми по вірі, Чи розуміли, хто такий Ісус. Чи не робили собі свого бога І приліпившись до земних речей, Для нас гріхи були, немов свобода І ми хотіли в них побути ще? Чому так важко в боротьбі за святість І так легенько в бруд зробити крок? – Бо викликаєш в сатани ненависть, Якщо ти любиш те, що любить Бог. Мені не знати чим живеш сьогодні Та все ж, мій друже, ми ідемо разом. Який б не мав ти релігійний погляд, Чи Бог для тебе просто казка, сон? Яким великим буде здивування, Коли ти станеш перед Ним, як є. Та оправдань, нажаль, тоді не буде, Там кожен сам за себе звіт дає. Якщо ми тут жили життям негідним І всяку нечисть говорив язик, Нам милість Божа була не потрібна, То є заплата – пекло для таких. Це не маленькі скачуть чортинятка, Де милі ріжки з голови стирчать... Це остаточна і кінцева крапка, Де не сміються, а від мук пищать. Мої слова – лише мій страх за тебе, Глибока правда в Біблії живе. Вона покаже тобі шлях до неба, Відкриє Бога, в вічність проведе. Ти знаєш – час не вміє почекати І я не знаю, коли ти помреш... Та зараз можу ці слова сказати: «Не став для Бога в своєму серці меж! Не опускай Його під свою планку, Не ти керуєш, Він дає життя. Це не кремезний і жорстокий Батько, Який в твоєму розумі суддя, Що лиш чекає, поки провинишся І так скарає, щоб уже дійшло... Якщо сьогодні ти цього страшишся, То ти не знаєш, хто насправді Бог. Поговори! З своїм небесним Татом, Лиш не формально, але так, як є. Ти прямо зараз маєш, що сказати, Залиш усе! Йди! Він жде тебе.» Автор невідомий