У нас вы можете посмотреть бесплатно 10 днів на війні — і вже в полоні: зізнання російського солдата із села Хохол или скачать в максимальном доступном качестве, видео которое было загружено на ютуб. Для загрузки выберите вариант из формы ниже:
Если кнопки скачивания не
загрузились
НАЖМИТЕ ЗДЕСЬ или обновите страницу
Если возникают проблемы со скачиванием видео, пожалуйста напишите в поддержку по адресу внизу
страницы.
Спасибо за использование сервиса ClipSaver.ru
Дмітрій Гуровскій — військовослужбовець російської армії, який потрапив у полон до штурмовиків 4-го штурмового батальйону 92 ОШБр на Куп’янському напрямку. До того, як потрапити на війну, він жив у селі Хохол Воронезької області. Він встиг «провоювати» лише 10 днів і вже під час свого першого виходу здався нашим бійцям зі словами: «Не вбивайте, я хочу жити, візьміть мене в полон, я вам допомагатиму!». Росіянин розповідає, що пішов на війну, аби заробити грошей і витягти свого сина з в’язниці. Проте він не усвідомлював, що вбивство українців — це не той «заробіток», який здатен врятувати родину. Навпаки — він ще глибше занурює в біду. Ми поговорили з полоненим одразу після того, як його вдалося доставити у безпечне місце. Він розповів, як під час навчання на його голові зламали приклад автомата; як один зі співслужбовців підірвав себе гранатою, щоб не йти воювати; про дорогу на позиції, засіяну тілами російських солдатів, яких ніхто не забирає; а також про темношкірого напарника-кенійця. Окремо Дмітрій багато говорив про їжу: після того, як він потрапив «на нуль», йому не давали їсти. Натомість у полоні його нагодували і надали медичну допомогу — і це його вразило. Виявилося, що українці зовсім не такі страшні, як їм роками розповідає телевізор. Також ми поспілкувалися зі штурмовиками 92 окремої штурмової бригади, які взяли росіянина в полон, і показуємо кадри з безпілотника, як усе це відбувалося. #92ошбр #зсу #полонені