Експедиція до найстарших хат Ворохти: хутори Німаківка та Грицулівка скачать в хорошем качестве

Експедиція до найстарших хат Ворохти: хутори Німаківка та Грицулівка

Поїхали в ще одну експедицію до Ворохти, де знайшли хутір нашадків німецьких колоністів під назвою - Німаківка. Що в Яремчі, що в Микуличині, що в Ворохті є багато сімей з прізвищем Німчук. Всі ці люди є нащадками німців, які прийшли сюди в часи 2-ї Світової війни. Кожен німець, що тут живу мав коханку та потім позашлюбних дітей, яким в радянський час і давали такі прізвища. Але явище це ще розпочалося до 1-ї світової війни, коли була Австрія на наших теренах. Тоді тут було багато, як австрійців, так і німців також. Грицулівка - то ще один хутір, який ми відвідали в цій експедиції. Колись жила тут багатійка, яку кликали по вуличному Грицула, всюди тут буди її землі, тому і присілок так назвали. Тут ми познайомилися з багатьма приємними людьми, побачили чимало стародавніх фото з Ворохти та поїхали далі в сторону Вороненки до однієї з найстарших хатин, якій, кажуть, що вже цілих 200 років! Старих гуцульських деревʼяних хат по всій Гуцульщині стає все менше! Якщо вам подобаються наші відео, напишіть коментар. Також обовʼязково підпишіться на наш канал, якщо ще цього не зробили та нажміть дзвіночок. Любіть своє, українське! Приїхавши у Ворохту, точно варто згадати про те, які унікальні віллли є по всьому поселенню. Архітектурні памʼятки австрійського часу вражають своєю різноманітністю стилів. Але і простих гуцульських хатин з ґанкам в Ворохті також чимало. Українські інтелектуали відпочивали в Ворохті ще у XIX столітті, зокрема в санаторії Франца Міхалка, архітектором якого був один з найвідоміших архітекторів цілої Галичини Іван Левинський, який був родом зі Львова. Саме в Ворохті можна яскраво побачити, як деякі старі гуцульські хати або ж вілії місцеві власники перетворили на готелі чи садиби для відпочинку та дали віллам нове життя. Сумно лише те, що частенько під час реконструкції будинку забувають про його автентичність та використовують іноді зовсім не ті матеріали для відновлення. А ще сумніше те, що є чимало вілл, які вже давно зникли, або ж на межі зникнення через поганий стан даху. Власники будинку не завжди мають кошти на його відновлення і в цьому нічого дивного. Але я вірю в те, що саме туризм є і буде головним рушієм прогресу та інфраструктури в даному регіоні. А як думаєте ви, напишіть в коментарях, чи подобається вам, як люди відновлюють старі вілії? Зліва на фото дівчата в Ворохтянських кептарях. А справа чоловік уже в костюмі. Підписано Яблуния російською, 1949 рік. Фото зробив фотограф Засідко. Далі молодожони в Ворохтянаьких весільних кептарях. Дівчата одіті вже по різному, одна вже в спідниці, які були модні в 20-их та 30-их роках минулого століття, а інша дівчина ще в запасках. На наступному фото двоє дівчат в запасках. Проте кептарі не відрізняються, в кожної - Ворохтянський тип кептаря. Раки, як в Космацького, тільки ширші, а от кишені - повністю як в Микуличинського кептаря. Значить майстер-кушнір був родом точно з Ворохти або Вороненки. Там теж просто ідентичні кептарики. Далі в експедиція стає цікавішою. Познайомилися з людьми, які мають стару гуцульську 200-літню хату в ближньому селі - Вороненці, де вже давно не були. Кажуть, що хатина з цікавою історію, але в дуже поганому стані, дах уже протікає і хатини може скоро не стати. В кожному відео ми зберігаємо старі гуцульські хати, тому хоча б подивимося, як вона виглядає вживу та відзнімемо її. 100 років тому хатина була граждою, тобто до неї були прибудовані з обох сторін маленькі сараї для тварин, а спереді був паркан, теж покритий драницею, як і сама хатина. Гражда - як фотрифікаційне укріплення дійшла до нас ще з часів як мінімум Русі Київської. А деякі історики запевняють, що сіого роду гражди будували ще Кіммерійці, які заселяли наші землі ще 3 тисячі років тому! В хатині вже все практично зручновано. Залишився тільки старий стіл, поламане ліжко і скриня, в якій колись була давня домоткана гуцульська вбиря, тобто одяг. А тепер може тільки побачити, як гниють старі сорочки та запаски, через те, що вже багато років хата протікає та сиріє… Повертаємося далі у Ворохту до присілку Грицулівка та спускаємося знову в Німаківку. По дорозі побачили давню гуцульську хату, але вже з пластиковими вікнами та вирішили все ж поговорити з людьми…