Зв'язок людини і природи Рух населення скачать в хорошем качестве

Зв'язок людини і природи Рух населення

Взаємодія людини і природи в Ранньому середньовіччі. Населення середньовічної Європи. У Ранньому Середньовіччі (V—Х ст.) більшу частину Європи вкривали ліси. Ліс у ті часи був основним джерелом існування і доходів. Там випасали худобу, відгодовували жолудями свиней. Завдяки цьому селянин отримував на зиму гарантований запас м’ясної їжі. У лісі заготовляли дрова для опалення й виготовляли деревне вугілля — важливий компонент для виробництва залізних знарядь праці та зброї. Ліс також забезпечував і будівельними матеріалами. У лісі збирали всілякі смолисті речовини для виготовлення смолоскипів. Тут також заготовляли кору дуба, без якої неможливо було б вичиняти шкури тварин. Попіл спалених кущів підліску використовували для відбілювання або фарбування тканин. Крім того, у лісі й на галявинах збирали лікарські рослини — єдині в той час лікувальні засоби. Ліс був також місцем полювання. Проте ліс для середньовічної людини являв собою й небезпеку. Він був кордоном між володіннями сеньйорів. Із лісу з’являлися голодні вовки, розбійники і завойовники. Недивно, що в казках і легендах тих часів ліс і його мешканці були обов’язковими персонажами. Серед лісів розташувалися невеликі поселення, до яких прилягали клаптики землі. На них вирощували городину, бобові та зернові культури. Європу в Середні віки населяли романізовані народи колишньої Римської імперії: греки, кельти, германці, слов’яни, фракійці, балти, угро-фіни. Вчені вважають, що після розпаду Римської імперії кількість населення у Європі значно скоротилася. Найбільшими небезпеками Середніх віків були голод, хвороби (епідемії) та війни. Постійна загроза голоду — характерна риса середньовічного суспільства. Недостатній рівень розвитку техніки призводив до низьких врожаїв. Становище залежних селян було дуже тяжким. Середньовічна Європа постійно перебувала на межі голоду. Ті, хто не гинув від голоду, страждали від хвороб. Погане харчування, неякісні продукти, відсутність уявлень про гігієну, недостатність елементарної медичної допомоги робили середньовічну людину надзвичайно вразливою до різних захворювань — туберкульозу, малярії, прокази, холери, дизентерії, тифу. До страшних наслідків призводили епідемії чуми — «чорної смерті». Безпорадні та зневірені люди вбачали в них Божу кару і зверталися по допомогу до святих. Вважалося, що паломництво і прикладання до їхніх мощей лікує хвороби. Не менш катастрофічні наслідки мали війни. Вони знищували й без того мізерні запаси продовольства, доводили до жебрацтва людей, послаблюючи їхню здатність протистояти хворобам й епідеміям. Усі небезпеки середньовічної людини призводили до того, що середня тривалість життя становила лише 22—32 роки. Середньовічне суспільство постійно перебувало в русі. Переважна більшість людей жила досить бідно. Як правило, усе майно звичайної людини вміщувалося в невелику торбинку, і тому в пошуках кращої долі людина готова була йти в далекі країни. До того ж уся земля належала сеньйорам, а селянин лише працював на ній. Інша верства населення — рицарі, - щоб отримати землю, були згодні вирушати в будь-який похід. У далеку дорогу люди збиралися і за релігійними покликами: вони прямували до місць паломництва, щоб спокутувати свої гріхи. Також люди рятувалися втечею від епідемій хвороб, голоду, війн й інших негараздів. Лише з початком ХIV ст. міграції європейців поступово припиняються. Використані джерела: https://yandex.fr/images https://uahistory.co/pidruchniki/gise... https://cofemuzik.pro https://seriahd.tv    / @ІсторіяОнлайн