Скачать с ютуб Через муки, що ближньому добре, завжди є печаль та прикрість. Василій Великий в хорошем качестве

Через муки, що ближньому добре, завжди є печаль та прикрість. Василій Великий

#повчання #аудіокнига #заздрість #святі Підтримати канал: ❤ Моно Банка https://send.monobank.ua/jar/AasD1GsjqE Друзі, буду вдячний за донат 50 або 100 грн. на озвучку нових актуальних аудіо. Кожний запис потребує багато сил та часу, а ваша підтримка надихає творити більше та краще. ❤️ Моно Банка https://send.monobank.ua/jar/AasD1GsjqE ❤️Моно карта 5375 4112 1176 7392 ------------------------------------------------------------- Про заздрість 1. Бог благий і наділяє благами достойних, диявол же лукавий і підштовхує до скоєння різноманітного зла. І якщо диявола постійно супроводжує заздрісність, то в Благого немає цієї вади. Будемо ж, брати, остерігатися цієї пристрасти, щоб нам не стати спільниками супротивника в його справах і в майбутньому не бути покараними разом з ним. Якщо той, що розгордівся, підпадає під дияволів осуд (1 Тим. З, 6), то як заздрісному уникнути покарання, що очікує на диявола? Із пристрастей, що зароджуються в людських душах, немає згубнішої, ніж заздрісність. Вона більше завдає шкоди її носію, ніж тим, кому він заздрить. Як іржа їсть залізо, так заздрість - душу, у якій оселилася. Як єхидни народжуються, прогризаючи утробу матері, так, зазвичай, заздрість пожирає душу, яка страждає на цю хворобу. Заздрість - це муки через те, що ближньому ведеться добре, тому заздрісному ніколи не бракує печалей і прикростей. У ближнього нива краще вродила, у його домі достаток, його життя сповнене радощів - усе підживлює хворобу, усе посилює страждання заздрісника. Тому він аніскільки не відрізняється від голої людини, що робить себе мішенню для стріл своєї ж заздрісности. Хтось вирізняється мужністю або має струнку поставу - і це мучить заздрісного. Гарне в иншого обличчя? Це ще один удар для заздрісного. Дехто перевершує инших своїми душевними якостями, привертає до себе увагу й викликає повагу розсудливістю і красномовством. Инший - багатій, славиться щедрістю, приязними стосунками з бідарями, й облагодіяні часто хвалять його. Усе це - удари та рани, що вражають заздрісника в саме серце. Але найболючіше для хворих на заздрість є те, що вони нікому не можуть відкритися. Незважаючи на те, що заздрісник ходить з понурим поглядом, насуплений, засмучений, скаржиться, чахне від цього лиха, проте, коли хтось запитає про причину його страждань, соромиться розповісти про своє нещастя і сказати: "Я людина заздрісна і лиха, мені не дає спокою щастя друга, не можу пережити радощів брата, не можу спокійно дивитися на чужі чесноти, навпаки, благополуччя ближнього для мене - джерело нещасть". Так він мав би сказати, якщо зважився б розповісти правду. Але, оскільки він не наважується відкритися, то в глибині душі приховує хворобу, що його гризе і нищить зсередини. 2. Саме тому не може знайти ані лікаря, ані ліків, які ч позбавили б його від страждань, хоча Святе Письмо пропонує Й нам багато рятівних ліків від цієї недуги. Навпаки, заздрісник прагне однієї розради - бачити падіння людини, якій заздрить. Чи є межа цій ненависті! Заздрісний має одне бажання - побачити, як той, кому він заздрить, зі щасливого стає нещасним і жалюгідним. А коли бачить, що той плаче або засмучений, мириться з ним і стає другом. Не хотів розділити з ним його радости, коли той веселився, а коли той ридає, проливає з ним сльози. І якщо заздрісний оплакує нещастя, що спіткали когось у житті і через які той став найнещаснішим, а був такий щасливий, то робить це не з людинолюбства і не через співчуття хвалить колишнє щастя суперника, а для того, щоб зробити для нього життя ще нестерпнішим. Якщо в когось помер син, то починає його хвалити, звеличувати тисячами похвал, згадує, який той був гарний, здібний до наук та й до того ще й стрункий; а якщо б дитина жила далі, то доброго слова про неї не сказав би. А якщо заздрісний бачить, що инщі приєднуються до його похвал, то в душі в нього все перевертається, і він знову починає заздрити померлому. Він хвалить багатство ближнього після того, як той розорився, похваляє тілесну красу, силу, здоров'я тоді, коли людина захворіла. І взагалі він - ворог наявного і друг втраченого. 3. Чи існує недуга, згубніша за цю? Це - самознищення, наруга над природою, ворожнеча проти того, що маємо від Бога, протистояння Йому. Що підштовхнуло батька зла до ворожнечі з людиною? Хіба не заздрість? Безсумнівно, саме вона керувала богоборцем, і доказ цьому - те, що він, обурившись на Бога за Його щедрі дари людині, помстився їй, оскільки не міг мститись Богові. Те ж вчинив Каїн, перший учень диявола, що навчився в нього заздрісности і вбивства - цих споріднених між собою беззаконь, які Павло пов'язав разом, сказавши: сповнені заздрощів, убивства (Рим. 1, 28-32). Що ж зробив Каїн? І він мав милості від Бога, але запалав заздрістю та вбив брата, дари якого Бог пошанував: не маючи достатньо сили боротися з Богом, став братовбивцею. Василій Великий. #Гомілії. Про заздрість. Видавництво Свічадо - https://svichado.com/