Мовна гігієна: очищення від книжок на “язикє” окупанта скачать в хорошем качестве

Мовна гігієна: очищення від книжок на “язикє” окупанта

«Это ж так радикально» — моZквоязична макулатура як боєприпаси ворога! 27 вересня на книжковому ринку Книжковий ринок на Петрівці ми провели справжню спецоперацію. Акцію узгодили з міською радою, порядок забезпечували патрульні. Ми вирушили на «зачистку» в захисних комбінезонах, окулярах і рукавицях — наче ліквідатори на епіцентрі епідемії. Бо й справді: полиці ломилися від інфекції — моZквоязичних книжок. Старезні «класики імперії» сусідили з новими накладами, але несли ту саму затхлу, отруйну ідеологію, яка руйнує українські душі. Та що вам казати — просто душила серце та й усе. Реакції продавців були передбачувані. Хтось одразу випалював завчені відмовки: — «А какая разніца?» — «Люди ж покупают!» — «Ето жє просто літєратура…» — «Так у мєня паловіна клієнтов — рускоязичниє!» — «Єслі нє нравітся — нє покупайтє!» Ці заяложені кремлівські методички ми чуємо вже десятиліттями — одні й ті самі штампи. Инші мовчали, лише зиркали з-під лоба, ніби застукали їх на гарячому. 👀 Дехто (чесно кажучи) намагався вдавати, що все «норм», бо «так простіше», «так люди звикли». Ну, знаєте — такі «ну, це просто бізнес, нічого особистого». Але от що цікаво: вони так налякалися, що вже за 10 хвилин від нашої появи близько 80% кіосків зачинили . Ви бачили б ті погляди — словом, ми щиро насолоджувалися їхньою безпорадністю. Та головне було зовсім инше — люди. Незнайомі, але близькі по духу: підходили до нас, дякували, тиснули руки, фотографувалися. Казали: «Так і треба, бо ці кіоски давно муляють очі». Дехто став поряд і допомагав — показував, де ще є склади, радив, з ким варто говорити далі. Саме це додавало мотивацію! І тут важливий момент. Всі звикли бачити українців такими собі лагідними: у вишиванках, з віночками, що ніжно шепочуть про українську мову як солов’їну. А тут — зовсім инша позиція. НАСТУПАЛЬНА. РІШУЧА. АГРЕСИВНА. ВОЙОВНИЧА. Так-так, вам не почулося. Бо ми змушені бути такими. Бо нас агресивно вбивають, ґвалтують, нищать нашу землю, топчуть нашу культуру — вже не одне століття! Звісно, без конфліктів не обійшлося. «Ета ж так радікальна!» — кричали ті, кому вигідне те сміття. Хтось намагався ображати, а дехто відсилав нас «на фронт». Але найціннішими були слова військових: вони підходили й дякували. «Ми хочемо, щоб у тилу панувала її величність МОВА, а не язик окупації», — говорили вони. (Повірте мені, ці слова важать більше за кілограми будь-якої риторики.) Цей день знову довів: книжка — це духова зброя. А московськомовна макулатура — боєприпаси ворога. Тож ми продовжимо «знезараження», поки український книжковий простір не стане чистим, вільним і нашим. Тому, ЛЮДИ, Тарасик Шевченко на всі часи: Кохайтеся, чорнобриві, Та не з моZкалями, Бо моZкалі — чужі люде, Роблять лихо з вами. #мовнепитання #мовний #дістатизтеплоїванни #активіст #активізм #війна #мовнийфронт #петиція #букініст