Долі (Бурбела Наталія, вірш) скачать в хорошем качестве

Долі (Бурбела Наталія, вірш)

Господи, які бувають тяжкі долі, Який в житті буває біль та плач. А ми живемо у достатку і на волі, Ми маєм більше щастя, ніж невдач. Господи, яка буває зранена й побита, Знівечена життям людська душа, Зневірена, самотня і розбита, А ми омиті у крові Христа. Господи, як є калік у світі цім багато, Які обділені багато чим в житті. Чиясь увага - це для них є свято, Чиясь потіха, як бальзам святий. А я ніколи не лишалася самотня, Прикута до постелі в тишині. І хочу я вклонитися сьогодні Тобі, Господь мій, за Твої дари. Я бачила сліпих, глухих, бездомних. Я чула, що вмирають від нужди, Що є багато крихти хліба жадних, А ми сьогодні маємо багато у житті. Ми так багато, Господи мій, маєм, Що часом забуваєм - це Твоє, Це Твоя милість є над нашим краєм. Ми часто думаєм, що це зароблене, моє. Ми весь свій час, усі старання й волю Кладемо на добробуту алтар. Та ми не знаємо, що завтра прийде в нашу долю, І з чим предстанемо, коли прийде наш Бог і Цар. Я знаю, що ради імені Христа Зрікаються багатства, слави, честі, Що ложать на алтар святий своє життя Не мають розкоші та мають Бога в серці. Уміють жертвувать: не раз,не два...роки. Щоб незрівнянно більше в небі мати. І я подумала: "А як сьогодні ми Не вміємо від мізерного відрікатись". Від зайвої копійки в гаманці, Від вільної хвилини, чи від світу. Пильнуймо, щоб життя наше в кінці Не виявилося гірше пустоцвіту. Господи, я так багато маю у житті, Я так багато, Господи мій маю, Чого колись не мали ті святі, Які за правду, за Христа вмирали. Я дякую, Мій Бог, не знаю я нужди, Я дякую, що маю мир у серці, Що я сама ходити можу по землі, Що я знаходжуся у Твоїй Церкві. Допоможи життя своє тобі цілком віддать. Зректися себе і буть покірній Твоїй волі. Коли на долю, може, стану нарікать, Дай пам"ятать, що є багато тяжчі долі. Автор: Ірина Іманбаєва