Скачать с ютуб Монастир у Підкамені. Відео №52 із циклу Ігора Мартиніва для Z "Пам'ятки Галичини" в хорошем качестве

Монастир у Підкамені. Відео №52 із циклу Ігора Мартиніва для Z "Пам'ятки Галичини"

Перша згадка про монастир датується 1464 роком у зв'язку із заснуванням містечка Підкамінь. Назва походить від велетенського каменя, що височіє на сусідньому з монастирем пагорбі. Монастир був справжньою фортецею, оточений бастіонами та мурами з круглими двоярусними вежами. Первісні будівлі комплексу не збереглися, 1519 року вони були зруйновані під час турецької навали. А теперішній костел Внебовзяття Діви Марії зводили з перервами протягом майже всього ХVII століття. Активну участь у фінансуванні його будівництва брав король Ян III Собєський, який народився неподалік – в Олеському замку. У XVIII столітті монастир переживає період розквіту, тут служать близько 150 ченців. Стіни і склепіння були багато оздоблені розписами, різьбою та ліпниною. А після коронації ікони Підкамінської Божої Матері різко зростає кількість паломництв до святині. У 1719 посеред подвір’я встановили високу коринфську колону з позолоченою фігурою Богородиці. Поруч за проектом італійських архітекторів спорудили барокову каплицю-ротонду. Після поділу Польщі австрійська влада стала розпускати монастирі. Така доля у 1780 спіткала і Підкамінський комплекс. Розібрали значну частину оборонних споруд, вивезли арсенал та бібліотеку. Найбільших руйнацій монастир зазнав у період першої та другої світових воєн. А після 1945 року комплекс використовувався як в'язниця, конюшні, склад, гаражі для сільгосптехніки. У 1950-х на місці в’язниці заснували психоневрологічний диспансер закритого типу, який діє тут досі. Лише у 1997 році до монастиря повернулися ченці, об'єкт переданий під опіку монахів-студитів УГКЦ. Монастир отримав назву “Походження Древа Христового”, почалося впорядкування території та реставраційні роботи. Усі споруди отримали новий дах, відновлені поруйновані склепіння. В останні роки комплекс реставрують в основному за кошти Європейського Союзу. Попереду ще багато роботи.