Софія Гопкало, балада "Лілея", Тарас Шевченко скачать в хорошем качестве

Софія Гопкало, балада "Лілея", Тарас Шевченко

Балада «Лілея» — одна з найзворушливіших поезій Тараса Шевченка, сповнена глибокого болю, чистоти й символізму. Це історія про невинність, страждання та переродження душі, передана через образ ніжної квітки. У творі переплітаються трагізм людської долі та світла надія на духовне очищення. Запрошую вас зануритися в атмосферу щирої лірики та відчути силу слова Кобзаря. Музичний супровід: Мирослав Скорик - Мелодія -    • Мирослав Скорик - Мелодія   Текст: Тарас Шевченко ЛІЛЕЯ 1846 «За що мене, як росла я, Люде не любили? За що мене, як виросла, Молодую вбили? За що вони тепер мене В палатах вітають, Царівною називають, Очей не спускають З мого цвіту? Дивуються, Не знають, де діти! Скажи мені, мій братику, Королевий Цвіте!» «Я не знаю, моя сестро». І Цвіт Королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву До білого пониклого Личенька Лілеї. І заплакала Лілея Росою-сльозою... Заплакала і сказала: «Брате мій, з тобою Ми давно вже кохаємось, А я й не сказала, Як була я людиною, Як я мордувалась. Моя мати... чого вона, Вона все журилась І на мене, на дитину, Дивилась, дивилась І плакала? Я не знаю, Мій брате єдиний! Хто їй лихо заподіяв? Я була дитина, Я гралася, забавлялась, А вона все в’яла, Та нашого злого пана Кляла-проклинала. Та й умерла. А мене пан Взяв догодувати. Я виросла, викохалась У білих палатах. Я не знала, що байстря я, Що його дитина. Пан поїхав десь далеко, А мене покинув. І прокляли його люде, Будинок спалили... А мене, не знаю за що, Убити не вбили, Тілько мої довгі коси Остригли, накрили Острижену ганчіркою. Та ще й реготались. Жиди навіть нечистії На мене плювали. Отаке-то, мій братику, Було мені в світі. Молодого, короткого Не дали дожити Люде віку. Я умерла Зимою під тином, А весною процвіла я Цвітом при долині, Цвітом білим, як сніг, білим! Аж гай звеселила. Зимою люде... Боже мій! В хату не пустили. А весною, мов на диво, На мене дивились. А дівчата заквітчались І почали звати Лілеєю-снігоцвітом; І я процвітати Стала в гаї, і в теплиці, І в білих палатах. Скажи ж мені, мій братику, Королевий Цвіте, Нащо мене Бог поставив Цвітом на сім світі? Щоб людей я веселила, Тих самих, що вбили Мене й матір?.. Милосердий Святий Боже милий!» І заплакала Лілея, А Цвіт Королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву На білеє пониклеє Личенько Лілеї.