Козацька звитяга - 2. Випуск №30 (65). Історія. Руїна. скачать в хорошем качестве

Козацька звитяга - 2. Випуск №30 (65). Історія. Руїна.

Після смерті гетьмана Богдана Хмельницького у серпні 1657 року в Україні почався один з найбільш трагічних періодів історії, яку сам народ назвав Руїна. Саме тоді народилася невесела приказка – «на трьох українців – два гетьмани і один зрадник». Майже тридцять років тривала ця похмура доба. Які уроки українці мають винести з історії – спробуємо проаналізувати в 30 випуску програми «Козацька звитяга». Після обрання восени 1657 року гетьманом України Івана Виговського намітилися сприятливі перспективи майбутнього розквіту молодої козацької дежрави. Однак вже наступного року за підтримки Москви проти гетьманської влади виступає Запорозька Січ та полтавський полковник Мартин Пушкар. Виговський жорстко придушує цей виступ. Далі - московсько-українська війна, нове антигетьманське повстання на чолі з предентентами на булаву Цюцюрою, Сомком і Василем Золотаренком, проголошення гетьманом Юрія Хмельницького і його зречення булави. У 1663 році після кривавих чорних рад та вбивства інших претендентів на лівому та правому берегах Дніпра з’являються свої гетьмани - Іван Брюховецький та Павло Тетеря. Правобережні регіони держави перетворюються на арену жорстокої війни, в якій зійшлися гетьманські загони, місцеві повстанці, запорожці, московські ратні люди, татари, польські корпуси. Зрештою, Брюховецький підписав ганебні Московські статті, що зводили автономію Козацької держави до символічного мінімуму. А Тетеря втік до Польщі, і його місце заступив енергійний і честолюбний Петро Дорошенко. У січні 1667 р. було підписане Андрусівське перемир’я між Москвою та Річчю Посполитою, за яким ці країни фактично розділили Україну на дві частини по Дніпру. Запорозька Січ мала перебувати під опікою обох держав. На Лівобережжі одразу спалахнуло повстання проти московських гарнізонів, на козацькій раді Брюховецького було вбито і під гетьманською булавою Дорошенка Україна ненадовго знову об’єдналася. Функції гетьмана на Лівоборежжі виконував чернігівський полковник Дем’ян Многогрішний. Але за кілька років його зрадили, заарештували й вивезли до Сибіру, а гетьманом став генеральний писар Іван Самойлович. Тим часом проти Дорошенка боролися два претенденти на булаву – Петро Суховій та Михайло Ханенко. Полки гетьмана Самойловича, московська армія і татари проливали ріки крові вкрай обезтямленого населення. Люди почали масово розбігатися з території гетьманської юрисдикції. У вересні 1676 р. Дорошенко капітулював. Але це не спинило війни: почалися перша і друга облога Чигирина турками, що завершилося повним знищенням Богданової столиці. За ініціативою Москви жителів Правобережжя силоміць переселяли на Лівобережжя і Слобожанщину, оселі й рештки фортифікацій випалювали дощенту… Тему коментує професор ЗНУ, завідувач кафедри історії України Сергій Лях.