Павло Шандрук – генерал хорунжий армії УНР скачать в хорошем качестве

Павло Шандрук – генерал хорунжий армії УНР

8 лютого 1889 року народився Павло Шандрук – генерал-хорунжий армії УНР. Народився у селі Борсуки Кременецького района на Тернопільщині. Отримав освіту в гімназії в Острозі, згодом навчався в Історико-філологічному інституті в Ніжині та третій Олексіївській офіцерській школі в Москві. Під час Першої світової війни воював у складі армії Російської імперії. З утворенням Української Центральної Ради у 1917 році був командиром бронепоїзда «Запорожець», перебував у повстанському загоні, стрілецькому полку, бригаді Армії Української Народної Республіки (протягом 1918–1920 років) на більшовицькому і денікінському фронтах. У вересні 1920 року сьома бригада полковника Шандрука форсувала Дністер і Збруч у польсько-українському наступі після розгрому військ більшовицького генерала Михайла Тухачевського під Варшавою та відзначилася в боях проти більшовиків у самостійному листопадовому наступі Армії УНР на Жмеринку і Вапнярку. У польських таборах інтернованих формувань Армії Української Народної Республіки Шандрук був комендантом табору номер десять у місті Каліші, організовував початкову школу, викладав у таборовій гімназії ім. Тараса Шевченка, Школі підхорунжих, розвивав військову науку. Звання генерала-хорунжого полковник Шандрук отримав у грудні 1922 року. Від 1923 року виконував обов’язки керівника відділу Українського центрального комітету (УЦК) в Лодзькому воєвідстві, разом із генералами Віктором Кущем і Миколою Капустянським та екс-прем’єром Уряду УНР В’ячеславом Прокоповичем редагував у Каліші військово-науковий часопис «Табор». Також Шандрук брав участь в організації Військово-історичного товариства і підготовці до друку матеріалів з історії Українського війська для першого числа часопису «За Державність». Після повернення у Польщі до влади Юзефа Пілсудського, українці посилили військову роботу. У березні 1927 року було організовано Таємний штаб Військового міністерства УНР, а в серпні – Генеральний штаб Армії УНР, де від 1927 року до 1936 року начальником був генерал Шандрук. Генштаб Армії УНР зареєстрував чотири тисячі старшин і сорок тисяч вояків, уклав план мобілізації на випадок війни за визволення України, організував сімдесят навчальних груп у Польщі, а також групи в Чехословаччині, Румунії та Франції. У 1938 році Шандрук закінчив польську академію Генштабу, був активним учасником польсько-німецької війни 1939 року. Після перебування в німецькому полоні (1939-1943 роки) очолив Український національний комітет у Веймарі. На початку 1945 року сформував Українську національну армію (УНА), інтерновану пізніше американо-британськими військами. Перебував у таборі військовополонених в американській зоні окупації Німеччини. Звільнений за клопотанням генерала Андерса, генерал Шандрук виїхав до США. Очолював Братство вояків УНА. Був дійсним членом Української Академії Наук в еміграції. Написав спогади з воєнної історії «Arms of Valor». Помер 15 лютого 1979 року у місті Трентон, штат Нью-Джерсі, США, похований на українському кладовищі Баунд-Брук.