«Режим внутрішньої окупації» – чому це не метафора й не перебільшення? Нові атаки на Фонд Порошенка. скачать в хорошем качестве

«Режим внутрішньої окупації» – чому це не метафора й не перебільшення? Нові атаки на Фонд Порошенка.

Завдяки Зеленському та його слугам і прислузі ми збагатили рідну мову деякими фразеологізмами. І це не тільки матюки та беззмістовні набори слів, але й цілком чіткі вислови. Наприклад, термін «режим внутрішньої окупації». Ми часто сприймаємо його, як своєрідну метафору, навіть не задумуючись, яких потворних реальних і навіть правових форм він набуває в нашій дійсності. Чи може власна влада судити своїх військових за захист ними України? Ні, звісно. А хто може переступити при цьому через пряму українську законодавчу заборону на такі процеси, відому, як бойовий імунітет? Само собою, окупант у судилищах над полоненими захисниками, бо ж для нього не існує нашого законодавства. Він прийшов його знищити разом із державою й нацією. І це вже не метафори й не софізми. Це реальність, ще й доповнена реальними судовими розправами. Тому й такі схожі та майже синхронні судилища над полоненими Азовцями в Ростові й над бойовими генералами та полковниками в Києві чи Кропивницькому. Вони також полоненні режиму внутрішньої окупації. Але то лише один епізод і одна болісна паралель. Інша зійшлася в один день дуже символічними подіями. Саме сьогодні в Абу-Дабі пройшов обмін рашистського збройного контрабандиста на росіянку з громадянством США Ксенію Кареліну. Її расєйський суд ще раніше засудив за «госізмєну» на 12 років. А полягала ота зрада в тому, що жінка спробувала загладити часточку вини перед Україною й задонатила на ЗСУ близько $100. 12 років за пару тисяч гривень. Але це, хоч і жорстоко, але десь логічно. То ворог, який прагне знищити Україну й українців. Для нього, агресора й окупанта, вона зрадниця. А що б виніс Ксенії наш український суд за підтримку саме наших ЗСУ? Вважаєте, що питання не просто провокативне, але й позбавлене глузду? Не спішіть! Сьогодні відзначився кум Єрмака, а за сумісництвом голова Нацбанку Андрій Пишний. Саме від нього на замовлення з Банкової спершу пішли надумані штрафні санкції проти банку МІБ. А коли до банкірів і їхніх клієнтів не дійшло, що від них хоче ця зе-влада, то Пишний наказав відправити з НБУ запит з прозорими поясненнями, що так обурило владну верхівку. «Чому ви так багато донатите на ЗСУ? Чому ваша допомога армії так зросла з 2023 року?» –від Фонду Порошенка і «Справи громад» вимагають пояснень, для чого вони допомагають українським військовим? Ні, це не чиїсь фантазії. Це пряме звинувачення і погроза, зокрема, знищити банк, через який оплачується допомога для ЗСУ, якщо ця діяльність не припиниться чи, бодай, не скоротиться!!! І тепер скажіть мені: що це, якщо не цілком логічні дії й вимоги для окупанта, який хоче захопити й знищити нашу країну? А для того, що за старою звичкою ми ще називаємо «українською владою»? Напевно ж, що ні! От вам і відповідь: чому термін «режим внутрішньої окупації» це не метафора й навіть не перебільшення, а наша реальність…