Різдвяний вірш «Незвичайне дитя». скачать в хорошем качестве

Різдвяний вірш «Незвичайне дитя».

НЕЗВИЧАЙНЕ ДИТЯ Як звичайне дитя... Як тисячі інших... Лиш в яслах. Я схиляюсь до Нього і бачу в очах... не печаль. Бачу мудрість божественну (неслухняних овечок, щоб пасти), Бачу чисту любов... Це не золото і не кришталь. Бачу світло. Такого ще ніколи не бачила досі. Воно точно освітить життя мільйонам людей, Зустрічатиме всіх на складній пустельній дорозі… А ще бачу ніжність. І не можу звести очей. Здоров'я для хворих, утіху для немічних духом, Для мертвих - життя, для засмучених – щастя й тепло, Слова благодаті на заміну неправді і слухам І чуда великі, що сильніші за будь-яке зло. Бачу послух. І лагідність. Упевненість в кожному слові. Силу, що зможе не зламатись в спокусах життя. Я плачу від щастя... Протягую в ясла долоні... А в серці до щему, такі живі почуття! Ісусе мій любий, чи вітати Тебе в цьому світі? Це Ти цілу землю приходом своїм привітав. Вона не чекала... Спала, гріхом оповита. Як ти зміг? Ти ж про біль увесь наперед уже знав... І що в подарунок принести сьогодні Тобі, Якщо на весь світ Ти з усіх подарунків – найбільший? Якщо Ти Сам Слово, то з яких слів складати пісні? Що про тебе писати, якщо Ти історію пишеш? Я не знаю, Ісусе... Недостатньо слів для хвали. Ти живи в моїм серці і знай: я так Тобі вдячна, Що якби замість Тебе півсвіту мені віддали, Я сказала б, що це нічого проти Тебе не значить. Я з Тобою, а значить – до смерті і до воскресіння. Нелегко це, знаю. Але щастя в Тобі – не мине. Бо Ти... не звичайне дитя. Ти моє особисто спасіння. І знаєш... не дивно, що сьогодні вітають мене. ©Наталка Вознюк