🐎 MAZEPPA: Song 10. Away - Away (UA) скачать в хорошем качестве

🐎 MAZEPPA: Song 10. Away - Away (UA)

from the album **MAZEPPA: ACT III - Punishment**, part of the rock opera album **MAZEPPA - A Rock Opera**. A bilingual (EN/UA) spoken-word rock opera based on “Mazeppa” (1819) by Lord Byron and Ukrainian translations by Oleksa Veretenchenko. Performed by MS Pierrot (2026). Dedicated to my brother W. [Verse] Вперед, вперед! - нестримний рух. Мені забило вітром дух І я побачити не міг. Куди мій кінь порскливий біг. [Verse] Лише займалося на світ, А він од замкових воріт. Почувши волю степову, Летів, збиваючи траву. [Verse] Останній, дальній людський звук, Який почув я в муках мук, Був дикий регіт, свист і сміх Юрби нищителів моїх. [Verse] У звиннім русі, наче тур, Я обірвав на шиї шнур. Що замість поводу вандали Його до гриви прив'язали. [Verse] Напів звільнилась голова І крикнув я страшні слова, Але здавив прокльонів грім. Бо все одно не чути їм. [Verse] Я сердився, хотів ураз Помститися за біль образ, Та це зробив за кілька літ - Від осоружних тих воріт [Verse] Нічого я не залишив; Ані підоймових мостів, Ані решіток опускних. Чи загород, ровів старих, [Verse] Ні каменя, ані бруска - Все знищила моя рука: Ніде й зела за кілька гін, Лиш мурава на гребнях стін [Verse] Ще пробивалася, на жаль. Де був тривкий фундамент заль. Сама пустеля. І якби Минали ви оті горби, [Verse] Ніколи вам не прийде мисль, Що замок там стояв колись. Я споглядав ґотичні вежі В тріскучих одсвітах пожежі. [Verse] Гули обвалені вали. Дощами оливо лили, Чорніючий високий дах Весь у пропалених дірках [Verse] І товщина його потворна Вже не була помстовідпорна. Цього не ждали навісні. Коли металися в огні, [Verse] Мов підливаючи оливу Несамовитому пориву. Що мушу я одного дня Осісти іншого коня [Verse] І з військом знов прийти сюди Віддарувати шал їзди. Я не забув гіркої гри, Ті міцно зв'язані шнури, [Verse] І як доносилась луна До змиленого скакуна. [Outro] Реванш настав - їх карти биті, Бо час рівняє все на світі, І все, що маємо робить - Лише чекати слушну мить, Бо не було ще сили зла, Яка б уникнути могла Від неминучої покари, І довго влучують удари Тих, що неправости тавро Цінують вище за добро.