В руках Гончара. Автор - Ліщук Катерина. @katosik_18 скачать в хорошем качестве

В руках Гончара. Автор - Ліщук Катерина. @katosik_18

Я глина у Твоїх Господь руках, Ти ліпиш з неї посуд для своєї слави. Шматочок глини у Твоїх очах, Приречений шедевром стати. Ти дивишся не так як всі, Ти дивишся не на обличчя, а на серце. В твоїх руках і найтвердіші камінці Стають м'якими під дією води, що ллється. Жива вода, що поливає глину, То Слово Вічного Творця. Ті істини такі прості і зрозумілі, Розм'якшують і змінюють серця. І вже не камінець, матеріал придатний для творіння Ти на гончарний круг з любов'ю покладеш, І так багато праці і терпіння, У цей шматок, Ти Господи, вкладеш. Я глина, Господи, а Ти гончар, Кружало крутиш, суміші виймаєш Нічого зайвого немає у Твоїх руках, Ти знаєш достеменно задум від початку Ти місиш глину доки не смириться, Доки не буде глина геть м' яка. І тільки , коли повністю скориться, В Твоїх руках почне рости вона. З середини Ти додаєш для маси тиску Щоб форму необхідну досягнути Так ніжно, лагідно і так чутливо, Шліфують виріб Твої всесильні руки Ти піч готуєш, щоб зміцнити рук Своїх творіння, Обпалюєш його з усіх сторін, Щоб не зазнала смерті тління, Посудина, яка ось- ось піде служити у жорстокий світ. Вогонь не спалить, тільки загартує, Тільки зміцнить те, що зробив Творець. Бо знає Він всі ті температури, Щоби зміцнить, а не спалити вщент. Посудина оця не протече, Не трісне під тиском зовнішніх обставин. Ти наливаєш в неї свій єлей, Даєш для неї помазання. Тоді стоїть вона не просто для краси, А розпис, що на ній не це важливо. Бо яка користь тільки від краси, Якщо посудина для ближнього не здатна послужити Голодний в ній знайде собі поживу А спраглий ковток живильної води Чи знайде у мені притулок мандрівник безсилий, А хворий - ліки для душі? Чи допоможу у важку хвилину Тому, хто втратив все в своїм житті Чи просто, опустивши голову пройду квапливо, Раптово розчинившись у юрбі? Чи матиму вагу в очах Господніх, Чи всі мої старання тільки для очей людських, Коли я зроблю свій останній подих Які діла услід за мною будуть йти? Бо у пошані той, хто послужив, А не стояв усе життя у шафі на полиці Хоч і красою із усіх сторін світив, Та не в душі, а тільки на обличчі Я посуд глиняний, в Твоєму, Боже, домі, Ти так старанно працював над ним. Береш його в Свої святі долоні І наповняєш скарбом неземним. Твої скарби цінніше золота і срібла, Так обережно Ти вкладаєш їх у глиняну посуду Дай, Боже, зберегти те найкрихкіше, Свій глиняний сосуд - свою безсмертну душу. І не розбити об скарби фальшиві цього світу І мати силу протистати всім спокусам І все своє життя для Тебе присвятити, Своєму Господу, Спасителю, Ісусу.