Петро Куркевич: "Є гріхи, які не має права відпускати священник" скачать в хорошем качестве

Петро Куркевич: "Є гріхи, які не має права відпускати священник"

Говорили про Воскресіння Ісуса Христа і перші зустрічі воскреслого... Особливим чином розбирали діалоги Спасителя з Марією Магдалиною та апостолами. Велику увагу приділили словам Месії про Мир та прерогативу, яку дав учням Ісус "зв'язувати" і "розв'язувати" на землі... Коли священик дає розгрішення, а особа не дуже кається, але отець всеодно відпускає гріхи,- тлумачить отець Петро,- такий священик може помилятися! Бо є гріхи, які не має права відпускати священик, але лише єпископи або Папа. Тому, не бійтеся, Бог все бачить, тому ніхто не знайдеться в пеклі через неграмотність того чи іншого отця... Доповнення від Радіо Ватикана: Запитання: Чи існують такі гріхи, які не можуть відпускати усі священики під час сповіді? Відповідь: Так, існують такі гріхи, які не може відпустити будь-який священик людині, яка прийшла на сповідь. Тоді необхідно звернутися або до єпископа, або до пенітенціарія – священика, який належить до Верховного трибуналу Апостольської пенітенціарії. Причина полягає в тому, що така людина потребує зцілення. Так само, як для діагностики та лікування деяких хвороб звертаються до спеціаліста, так і для того, щоб отримати зцілення від тяжких духовних недуг, прибігають до відпусту, який може виконати пенітенціарій. Згідно з Кодексом Канонічного Права, існує лише один гріх, відпускати який можуть тільки єпископи – це гріх аборту. Однак в межах своєї єпархії єпископ може прийняти рішення залишити за собою право відпускати й інші гріхи. Щоб отримати єпископський відпуст, необхідно звернутися до каноніка-пенітенціарія, котрий є у будь-якому кафедральному соборі та інших храмах. Якщо на совісті є такий гріх, то можна звернутися до будь-якого священика під час сповіді, якщо він не має повноважень пенітенціарія, то він скаже, до кого звернутися. Гріх аборту тягне за собою автоматичне відлучення від Церкви, яке може анулювати єпископ. Це відлучення стосується як матері, так і лікаря, який здійснював аборт, медперсоналу й того, хто підштовхнув до аборту. Ось, що говорить про це Папа Йоан Павло ІІ в енцикліці «Євангеліє життя»: «Відлучення стосується усіх, хто скоїв цей злочин, знаючи, яке покарання слідує за ним, отже, й співучасників, без яких цей злочин не відбувся би. За допомогою такого суворого покарання Церква вказує на цей злочин, як на один з найтяжчих та найнебезпечніших, заохочуючи злочинця ревно шукати покаяння. Бо в Церкві кара відлучення накладається для того, щоб винний міг цілком усвідомити серйозність скоєного гріха і щоб потім привести його до остаточного покаяння і розкаяння». (62) Проте відпустити гріх аборту можуть й інші священики, уповноважені канонічним правом чи особисто єпископом. У деяких єпархіях через вагомі причини єпископи наділяють такими повноваженнями всіх священиків. Крім того, в силу давнього привілею, відпуст гріха аборту можуть здійснити монахи вбогих орденів, зокрема, францисканці та домініканці. Існує також п’ять гріхів, які не може відпустити навіть єпископ. Особа, яка кається в таких гріхах має звернутися безпосередньо до Папи. Ці гріхи вважаються особливо важкими й тягнуть за собою автоматичне відлучення від Церкви (latae sententiae), котре може анулювати лише Апостольський Престол. Це такі гріхи: святотатство по відношенню до Пресвятої Євхаристії: той, хто викидає Святі Дари, викрадає чи переховує їх зі святотатською метою, підлягає відлученню; фізичне насилля проти Папи Римського; уділення розгрішення від гріха проти шостої заповіді священиком-співучасником цього гріха (оскільки співучасник такого гріха не має права відпускати його, за винятком смертельної небезпеки), який теж підлягає відлученню; ще один такий гріх – це єпископськерукоположення, уділене без Папського мандату: в цьому випадку відлученню підлягає і той, хто висвячує й висвячена особа. І нарешті, відлученню latae sententiae, тобто автоматичному, без необхідності постанови суду, підлягає священик, котрий порушив таємницю сповіді. До всього вищесказаного слід додати, що в ситуації загрози смерті будь-який священик може відпустити будь-які гріхи, навіть той, котрому заборонили служити. Цей факт ще раз показує, що відлучення несе в собі не стільки каральний сенс, скільки має на меті зцілити тих, хто потребує глибшого зцілення. Тому Церква, яка керується бажанням спасти всіх людей, наділяє всіх священиків, навіть відлучених, а також тих, кому заборонили служити, повноваженням відпускати будь-які гріхи, коли особа, що кається знаходиться у смертельній загрозі.