Iglesia de Santa María Magdalena (Valladolid)/Церква Санта-Марія-Магдалена (Вальядолід) 4K HDR скачать в хорошем качестве

Iglesia de Santa María Magdalena (Valladolid)/Церква Санта-Марія-Магдалена (Вальядолід) 4K HDR

Los orígenes de la iglesia datan de mediados del siglo xii, cuando, sobre una de las puertas de la muralla de Valladolid, que se encontraba en el ámbito de la actual iglesia, se erigió una pequeña capilla. Hacia 1538 fue edificada, asociada al edificio medieval, una capilla sepulcral mandada construir por el doctor Corral. El abulense Pedro de la Gasca reconstruyó a partir de 1566 toda la iglesia parroquial, con la idea de que sirviera de enterramiento suyo y que pregonara su grandeza. De la Gasca demostró fidelidad a la Corona ya desde la Guerra de las Comunidades de Castilla en 1521. El 16 de febrero de 1546 Carlos V le nombró presidente de la Audiencia de Lima y, a su vuelta, obispo de Palencia y de Sigüenza, donde murió en 1567. Lo primero realizado fue la capilla mayor, interviniendo en la construcción Rodrigo Gil de Hontañón y otros artistas de primer orden. Debajo se dispuso una gran cripta para alojar los restos mortales del patrono y sus familiares. A partir de 1570 se realizó el cuerpo de la iglesia. La majestuosa fachada de los pies presenta un gran rectángulo de piedra y está presidida por el descomunal escudo de estilo renacentista del patrón, que deja evidencia de su identidad, de su patronazgo, y así asegura su paso a la posteridad. Es el escudo esculpido en piedra más grande del mundo. En el interior destaca el sepulcro de Pedro de la Gasca, en alabastro y jaspe, obra del escultor romanista Esteban Jordán. El obispo aparece con todos sus atributos episcopales: capa pluvial, mitra y báculo. En un principio este sepulcro se encontraba en la capilla mayor, aunque fue trasladado a mediados del siglo xx a su localización actual, en el centro de la nave de la iglesia, para desentorpecer el culto. El retablo mayor posee traza manierista y las esculturas se deben también a Jordán que trabajó en ellas de 1571 a 1575, encargándose de la arquitectura, escultura y policromía. El retablo muestra banco, tres cuerpos y ático, con tres calles. En el banco se encuentran pasajes de la vida de Santa María Magdalena. Una imagen de la santa dispuesta en el primer cuerpo y representada en el momento de su traslación, preside el retablo. En los cuerpos segundo y tercer y en el ático, se encuentran pasajes de la vida de Cristo en relieve. El retablo se corona con un Calvario, flanqueado por sendos escudos de De la Gasca. Витоки церкви відносяться до середини 12 століття, коли на одних з воріт стіни Вальядоліда, яка була в районі нинішньої церкви, була зведена невелика каплиця. Близько 1538 року, пов'язаної з середньовічною будівлею, була побудована гробна каплиця, яку наказав побудувати доктор Коррал. Уродженець Авіли Педро де ла Гаска перебудував усю парафіяльну церкву в 1566 році з ідеєю, що вона буде служити місцем його поховання та проголошуватиме його велич. Де ла Гаска демонстрував вірність Короні з часів війни громад Кастилії в 1521 році. 16 лютого 1546 року Карл V призначив його президентом Аудіенції Ліми, а після повернення — єпископом Паленсії та Сігуенси, де він і помер в 1567 році. Перше, що було зроблено, — це головна каплиця, у будівництві якої брали участь Родріго Гіл де Гонтаньон та інші провідні художники. Під нею влаштували великий склеп, де поховали останки мецената та його родичів. З 1570 р. будувався корпус церкви. Величний фасад біля підніжжя являє собою великий кам’яний прямокутник і очолює величезний щит патрона в стилі ренесансу, який залишає докази його особистості, його покровительства, і таким чином забезпечує його перехід до нащадків. Це найбільший кам'яний скульптурний щит у світі. Всередині виділяється гробниця Педро де ла Гаска, виконана з алебастру та яшми, роботи романського скульптора Естебана Джордана. Єпископ з'являється з усіма своїми єпископськими атрибутами: накидкою, митрою та хрестом. Спочатку ця гробниця була розташована в головній каплиці, але в середині 20 століття її перенесли на теперішнє місце, в центр церковної нави, щоб безперешкодно здійснювати богослужіння. Головний вівтар має сліди маньєризму, а скульптури також належать Джордану, який працював над ними з 1571 по 1575 рік, відповідаючи за архітектуру, скульптуру та поліхромію. На вівтарі зображено лаву, три секції та аттик, з трьома вулицями. На лавці — уривки з життя святої Марії Магдалини. Образ святої, розміщений у першому тілі й представлений у момент її перекладу, очолює вівтарний образ. У другому і третьому тілах і в аттику — рельєфні уривки з життя Христа. Вівтарний образ увінчаний Голгофою, фланкованою двома щитами Де ла Гаска.