У нас вы можете посмотреть бесплатно Плач Ярославни / Eпос ХІІ ст./ Ukrainian Folk или скачать в максимальном доступном качестве, видео которое было загружено на ютуб. Для загрузки выберите вариант из формы ниже:
Если кнопки скачивания не
загрузились
НАЖМИТЕ ЗДЕСЬ или обновите страницу
Если возникают проблемы со скачиванием видео, пожалуйста напишите в поддержку по адресу внизу
страницы.
Спасибо за использование сервиса ClipSaver.ru
автор вірша невідомий, джерело - Treasury of Ukrainian love : poems, quotations & proverbs / edited and partially translated by Hélène Turkewicz-Sanko. 1997 --------------- Плач Ярославни за чоловіком, є відомим уривком з епосу XII століття «Слово про полк Ігорів» (1185 р). Вона була дружиною князя Ігоря Святославича Новгород-Сіверського. Події відбуваються на території сучасної України. Ярославна звертається до природи, виявляючи свою любов і вірність. Її молитви допомогли Ігорю уникнути полону та повернути свої землі. Вона символізує віддану дружину, чиє кохання захищає та надихає її чоловіка. -------------- Yaroslavna’s lament for her husband, captured in 1185, is a famous passage of the 12th-century epic The Tale of Igor’s Campaign. She was the wife of Prince Igor Svyatoslavich of Novgorod-Seversky. The events take place in present-day Ukraine. Yaroslavna calls on nature, showing her love and loyalty. Her prayers helped Igor escape captivity and reclaim his lands. She symbolizes the devoted wife whose love protects and inspires her husband. -------------- Ген із мурів понад луки Ярославни голос чути: "Ой, вітре, мій ти вітриле! Чому, господине милий, Ти так сильно з півдня вієш? Чому мечеш хінські стріли На своїх легеньких крильцях І на воїв наших сієш? Мало тобі хмар-просторів, Чи кораблів в синім морі? Чому ж прикрість мені вдіяв?" Ген із мурів понад луки Ярославни голос чути: "О Дніпре! Славуто славний! Крізь пороги шлях проклав ти - Через землю поганина. Ти ж не раз гойдав на хвилі Святослава човни смілі На Коб’яка, половчина. Принеси, о господине, Мого лада, хай прилине, Щоб не слала сліз на море."- Ярослава так ридає у Путивлі ... Примовляє, стоячи на заборолі: "Світлеє і трисвітлеє Сонечко наше краснеє Чому кидаєш ти нині Промені свої пекучі? В спразі, у степу жагучім, Моє ладо-воїн гине!"