КОУЛУН: бридкий осередок злочинності та безкарності. Архітектура про яку ніхто не говорить скачать в хорошем качестве

КОУЛУН: бридкий осередок злочинності та безкарності. Архітектура про яку ніхто не говорить

Підтримайте мене на Patreon! Ваша підписка — це важливий внесок, який допоможе створювати ще більше корисного контенту для вас. Дякую всім, хто вже підтримав мене хоча б на один долар — ваша допомога дуже цінна. https://www.patreon.com/user?u=86946911 Або закиньте пару грн. на витрати для наступного ролику 🫶 https://send.monobank.ua/jar/8vCNaRwFi2 На Patreon я публікую унікальні відео та ексклюзивні матеріали, яких немає у відкритому доступі. Підпишіться і відкрийте для себе те, що вже доступно за посиланням: Patreon. Також до вашої уваги. 2. Допомогти мені зібрати на дрони і не тільки https://send.monobank.ua/jar/2EKEbScm8k 3. Instagram   / sem_prodesign   4. Купити дзеркало або наш свічник   / prodesign_store   Tik-Tok   / sem_prodesign   5. Підписуйся    / @sem_prodesign   Тільки уявіть собі – десятки тисяч людей жили всього в 350 будинках. Я підрахував щільність населення в Коулуні – та був у шоці! Майже 1 300 000 людей на квадратний кілометр! Для порівняння, у Токіо – найбільш густонаселеному місті, що існує зараз – 6400 людей на квадратний кілометр. У Києві на момент останнього перепису населення – 3111. 3111 – і 1 300 000. Відчуваєте різницю? Життя там нагадувало нескінченну подорож у забитій маршрутці, якийсь сюрреалістичний гуртожиток… Та що завгодно – тільки не нормальне місто, яким ми з вами його уявляємо. Архітектори Коулуна вражали своєю винахідливістю. Будинки були зведені таким чином, що мешканці могли тижнями не виходити зі своїх домівок. Адже на верхніх поверхах з’єднаних між собою споруд розташовувалися крамнички з усім необхідним. До речі, найвищі будівлі міста обмежувалися 14 поверхами. Та хтозна, можливо, якби не аеропорт Кай Так, розташований поблизу, вони сягали б і більших висот. Усе, про що я розповів вам до цього моменту, можна було б виправдати. Можливо, не було в мешканців міста іншого виходу. Або не хотіли вони нічого змінювати у своєму житті. Це був їхній вибір, який нікого, крім них, не стосується. Можна було б, якби не той факт, що Коулун став притулком для наркодилерів, дівчат легкої поведінки, нечесних торговців. І, як результат – розсадником хвороб, наркоманії та розпусти. Пам’ятаєте анекдоти з 90-х типу «З’їж чотири чебуреки й збери собаку»? Так от, в Коулуні то були не жарти. Там дійсно вільно торгували собачим м’ясом. Та й не дивно – чому б не заробити, якщо ні тобі санстанції, ні інших інспекцій? Та це ще квіточки. В 1950-х роках містом зацікавилися і, можна сказати, заволоділи найвпливовіші китайські злочинні організації. Так звані тріади. Вони підім’яли під себе весь нелегальний бізнес. І знову – ніяких дій від державних органів. Можновладці воліли залишатися осторонь. Та невже в Коулуні ніхто не працював? Зрештою потрібно ж десь було брати кошти на азартні ігри, наркотики, алкоголь та інші розваги… якщо все це можна так назвати. Працювали, ще і як. Кажуть, були там і лікарі, і архітектори, і юристи. Щоправда, більшість з них не мали ліцензії на свою діяльність. Звідси – низька якість послуг та водночас – такі ж низькі ціни на них. Можливість зекономити приваблювала клієнтів з-за меж міста, тому бізнес в Коулуні процвітав. Ще одна сфера, якою могла похвалитися фортеця, – виробництво. Там функціонували десятки фабрик і заводів. Деякі місцеві підприємства виготовляли досить непогану продукцію, яку навіть примудрялися експортувати. Та й тут не обійшлося без одного «але». Вести бізнес в Коулуні можна було без дотримання будь-яких норм. Пожежна безпека? Гідні умови праці? Ні, не чули. Отже, трошки підсумую все сказане раніше. Коулун був самостійним та не зовсім здоровим живим організмом. Повністю відокремлені від зовнішнього світу, його мешканці потерпали від злочинності та антисанітарії. Далі – більше. Там ігнорували право людей на повітря. Будинки були буквально склеєними один з одним. Доходило до того, що деякі вулиці потребували цілодобового освітлення. Адже через поєднані між собою споруди сонячне світло туди майже не потрапляло. «Чому ж влада нічого не робила?» – справедливо запитаєте ви. А я відповім. Спочатку Китай та Велика Британія не могли домовитися про те, кому належить місто. Потім вирішили дати йому спокій через занадто високий рівень напруги навколо нього. А потім ситуація взагалі вийшла з-під контролю. Поговорюють, що поліціянти наважувались зайти в місто тільки великими групами. А що? Страшно – тріади, неконтрольована зброя, одурманені наркотиками люди… Все ж таки в 1970-х роках у місто-фортецю було організовано кілька поліцейських рейдів. В результаті в Коулуні вилучили понад 1800 кілограмів наркотичних речовин та заарештували 2500 осіб.