Соломія Крушельницька. Факти скачать в хорошем качестве

Соломія Крушельницька. Факти

В міжнародний день опери згадуємо українську світову оперну приму Соломію Крушельницьку. Її називали “найпрекрасніша і чарівна Баттерфляй”, “незабутня Аїда”, “найчарівніша Чіо-Чіо-сан”, “єдина в світі Джоконда”, “ідеальна Брунґільда”, “прекрасна Соломія”, “вражаюча Валькірія”, “виняткова Лорелея”, “неповторна Галька”... Сучасникам вона вважалася не просто гранд-дамою, а самим символом української опери, української музики, українського мистецтва. Біля красуні із променистими блакитними очима упадали такі яскраві особистості, як Іван Франко та Василь Стефаник. У незрівнянне драматичне сопрано Соломію Крушельницьку (1872-1952) був свого часу закоханий Федір Шаляпін і кликав її заміж. У сонячній Італії Соломія Крушельницька прожила майже сорок років з чоловіком, мером містам Віареджо, в провінції Лукка, регіон Тоскана, відомим італійський адвокатом і тонким поціновувачем музики Чезаре Річчоні. Вони придбали триповерхову віллу, яку подружжя називало “Sоlo mia” (“Лише моя”). Неподалік вілли мешкав маестро Пуччіні з подругою. То було життя типової італійської аристократії: лакеї, покоївки, особистий шофер. Після смерті коханого, Соломія Крушельницька вирішила поїхати на канікули до рідної України. У серпні 1939 р. вона прибула до Львова. Повернутися до Італії вона не встигла, через два тижні вибухнула ІІ Світова війна. Вона та, кого президент Аргентини, королі Італії, Іспанії, Португалії та Румунії радо запрошували у свої резиденції, - судилося виживати, заробляючи… приватними уроками вокалу. У квітні 1947 р. колишня австрійська, а потім італійська громадянка звернулась до Президії Верховної Ради УРСР із проханням надати їй радянське громадянство. Ні пари з вуст… Того ж року концертом у Львівській опері 75-річна співачка попрощалась із земляками, для яких вона так і не стала рідною, вона прощалася з Італією, яка давно перетворилася для неї на чужину… Громадянкою СРСР Крушельницька стане тільки тоді, коли власноруч напише заяву про передачу своєї італійської вілли “Sоlo mia” та всього її італійського майна, рахуючи розкішну колекцію живопису… Радянській державі. Останній виступ 77-рісної Соломії Крушельницької відбувся 26 грудня 1949 р. у Львівській філармонії. Сива схудла жінка похилого віку (ні косметики, ні зморщок!) вийшла на сцену, спираючись на паличку, і раптом заспівала сильним, з повним діапазоном, якимось молодим голосом, який підкорив слухачів цілого світу. Наприкінці концерту, за давньою традицією, пролунали українські народні пісні, любов до від дитинства плекала Соломія в своїй душі. Ні царат, ні радянська влада її не переінакшили. Одного разу, діялося це ще до Жовтневого заколоту, на гастролях в Санкт-Петербурзі, імператорська родина запросила Соломію Амвросіївну заспівати у вузькому колі. Оперна прима виконала кілька арій, а потім - “Веснiвку” (1837) на слова Маркіяна Шашкевича. Коли “найчарівніша Чіо-Чіо-сан” закінчила, із неприхованою цікавістю Микола II запитав французькою: Скажіть, якою мовою ви виконали настільки чарівну пісню? Гордо підвела голову Крушельницька: Мовою мого народу, українського народу.