7 грудня – Всесвітній день української хустки. Історія свята. скачать в хорошем качестве

7 грудня – Всесвітній день української хустки. Історія свята.

Cпоконвіків українська хустина була одним з найважливіших елементів народного вбрання та невід’ємною частиною української культури. І вже традиційно 7 грудня українці відзначають Всесвітній День української хустки. Історія свята Це свято ще дуже молоде – воно було впроваджене 7 грудня 2019 року. Ініціаторами виступили депутатка Вінницької обласної Ради Людмила Станіславенко, а також громадські діячки, представниці Клубу Успішних Жінок України та викладачки закладів вищої освіти. Жінки з різних куточків України взяли участь у флешмобі під назвою «Зроби фото з хусткою». Головною метою стало бажання об’єднати жінок різного віку, фаху та національності заради відродження та збереження українських звичаїв і традицій. Хустка як оберіг З давніх-давен українська хустка була наділена якоюсь магічною силою та вважалась оберегом. Це був обов’язквий атрибут на кожному українському весіллі. Впродовж усього святкування руки молодят мали бути покриті хустками, аби ніяка нечисть не проникла у їхню сім’ю. А під кінець весілля їхні хустини зв’язували докупи і з весільним вбранням складали до скрині та зберігали як сімейний оберіг. Хустина супроводжувала людину протягом усього її життя. Вона як берегиня роду була з нею від самого народження і до останнього подиху. Застосування хустки в домашньому побуті було досить різноманітним. Хустину використовували: • коли в родині народжувалась дитина, а також під час обряду хрещення немовляти; • коли юнак ішов до війська: на проводах мати обов’язково пов’язувала йому хустину, яка мала вберегти сина від усього лихого; • коли до молодої дівчини приходив свататись парубок: вона, на знак своєї згоди, також виносила йому хустину. Хустка може чимало розповісти про свою господиню: дівчина вона чи заміжня жінка, ходить вона у веселощах чи горі, зібралась до роботи чи до свята. В українських жінок були святкові хустини, в яких вони ходили до церкви, і буденні, які вони одягали, коли порались по господарству. Молоді жінки переважно носили хустини світлих кольорів, на жінках старшого віку можна було побачити лише темні, а вдови завжди одягали тільки хустки чорного кольору. Крім того, хустини були різного розміру. Вишивалися хустки шовковими нитками і лише вручну. Найбільше використовували червоний, синій, зелений та жовтий кольори. Орнамент на хустинах був здебільшого геометричний, а хустки з квітковим орнаментом (квітами рожі, волошок та гвоздик) з’явились аж у 18 столітті. А от українські хустини з зображенням птахів можна зустріти вкрай рідко. Як бачите, українська хустка ― це не лише головний убір жінки, але й важлива сімейна реліквія, яку передавали з покоління в покоління. Це давній символ жіночої душі, кохання та вірності. Ось чому Всесвітній день української хустки – це не просто ще одне свято в календарі, а важливий внесок у збереження та популяризацію нашого національного надбання. Не зважаючи на «молодість», у свята вже є свої традиції. У цей день проводяться майстер-класи та конкурси на вміння зав’язувати хустинку. Адже тільки в Україні існує декілька десятків технік зав’язування. Також набирає обертів флешмоб «Зроби фото з хусткою». Дівчата постять у соціальних мережах свої фото та відео, на яких навчають інших мистецтву перетворення цього незначного, на перший погляд, елементу гардеробу на вишукану прикрасу.