Лисецька громада попрощалася з сержантом Збройних сил України Петром Бабінчуком скачать в хорошем качестве

Лисецька громада попрощалася з сержантом Збройних сил України Петром Бабінчуком

Лисецька громада, рідні та військові побратими попрощалися з сержантом Збройних сил України Петром Бабінчуком, який воював на фронті з перших днів російського повномасштабного вторгнення У липні уродженцеві Лисця Петру Бабінчуку виповнилося тридцять років. Після закінчення історичного факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника він служив у Збройних силах України, працював на Одещині. 26 лютого 2022 року добровольцем пішов зі зброєю в руках захищати Батьківщину. Воював на донецькому, харківському, херсонському напрямках, захищав Авдіївку, Соледар, Вовчанськ інші українські міста. Тридцятого вересня командир бойової машини і механізованого відділення 61-ї Окремої механізованої Степової бригади сержант Петро Бабінчук загинув під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій у Курській області, виявивши стійкість і мужність, вірність військовій присязі. Для батьків і рідних ця трагічна звістка стала немов громом серед ясного неба, адже нікому з них Петро Бабінчук не повідомляв, що з перших днів війни перебуває на фронті. Не сказав про це й коли за кілька днів до загибелі перебував у Лисці після поранення у відпустці. Всі думали, що він працює в Одесі. Мешканці Лисця навколішки, «живим» коридором зустріли скорботний кортеж із тілом відважного воїна, встеляючи його останній шлях додому квітами. Похоронна відправа відбулася в храмі Воздвиження Чесного Хреста. Звідти процесія вирушила на кладовище, де полеглого бійця провели до місця вічного спочинку зі всіма військовими почестями. Після звучання Державного Гімну України військовослужбовці передали синьо-жовте знамено, яким була вкрита труна, батькам загиблого Героя – Оксані Степанівні та Миколі Васильовичу, як символ держави, якій вірно і до кінця служив їх єдиний син. Побратими на знак поваги і пошани передали їм прапор підрозділу, а також бойові нагороди Петра – «Почесну відзнаку» командування 11-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ, Почесну відзнаку і нагрудний знак 61-ї Окремої механізованої Степової бригади «Воля назавжди». «Всі побратими знали: якщо Петро на бойовій позиції, бере участь у виконанні завдання на передовій, то набагато спокійніше почувалися, – відзначив у своєму прощальному слові колишній командир Петра Бабінчука. – Це наш брат, справжній патріот держави, член нашої бойової родини. Він стільки пройшов! Сьогодні Петро поповнив лави янголів-охоронців, які захищають нас, бойових побратимів, і свою родину на небесах. Слава тобі, Герою!» «Я один із тих, хто від початку війни воював разом із Петром, – сказав його побратим. – За цей час ми стали не тільки друзями, не тільки побратимами, а й, не побоюся цього слова, братами. Ми втратили свого рідного, одного з нас. Спочивай, братику, з миром, нехай земля буде пухом!» «Петро Бабінчук віддав своє життя за кожного з нас, за цей сонячний день, за те, щоб діти навчалися в школах і мали майбутнє життя, – відзначив настоятель храму Воздвиження Чесного Хреста отець Федір Бойко. – Мамо Оксано, тату Миколо, вся наша парафія, наша громада – всі ми кажемо: дякуємо вам за сина і велику любов до нашого краю, до України. За те виховання, що ви дали Петрові, який виріс патріотом, захисником, мужнім чоловіком». «Сьогодні заплакана Лисецька громада проводжає в останню дорогу свого відважного земляка, воїна Петра Бабінчука, – не стримував емоцій селищний голова Анатолій Лущак. – Петро був справжнім – насамперед у вчинках. Щоб воювати від другого дня з початку війни й нікому не сказати, нікому не проговоритися – в таке важко повірити. Але це справді було так. Низько кланяюся Петровим батькам, наш обов’язок – їм допомагати, підтримувати; щира подяка побратимам, які приїхали за 600 кілометрів, вдячність усім, хто прийшов вшанувати Воїна». Герої не вмирають, вони продовжують жити в нашій вдячній пам'яті!