3."Чернігівка"(1881), Микола Костомаров, бувальщина. Слухаємо українське! скачать в хорошем качестве

3."Чернігівка"(1881), Микола Костомаров, бувальщина. Слухаємо українське!

   • Костомаров Микола Іванович (1817-1885).   Твори Миколи Костомарова на моєму каналі. Читає Лілія Мироненко. Для вас третя частина бувальщини "Чернігівка". Короткий переказ другої частини. Козацький табір став під м.Чигирином "на широкій долині, де в'ється р.Тясмин. Над р.Янчаркою "розташувалося царське московське військо за приводом Григорія Івановича Косагова". Під Воронівкою стали гетьман Самойлович і боярин Ромодановський. Косагов написав грамоту до Дорошенка, умовляючи коритися. Послати з сим листом в Чигирин вирішили Молявку. Тим часом Дорошенко розважає своє горе тим, що ходить зі своїми наближеними вкупі з музиками по шинках і удає, що він не гетьман. Молявку він прийняв не ласкаво і навіть образився, що прислали простого рядового козака. Здаватися не збирався. До Молявки підходить людина від генеральн.писаря Вуєховича і розповідає, що Дорошенко посилає козака Мотовила в образі старця з листом до кримського султана про допомогу. "Лист схований у личаках". Молявка вийшов з Чигирина, перейняв старця, розговорився, співчував. Та коли привів того у свій табір - козаки старця розбули і виняли з личаків лист. Мотовила Молявка привів до намету Борковського і за цю послугу отримав звання хорунжого чернігівської сотні, та був знову посланий з новим листом до Дорошенка. Полуботок обіцяє Дорошенку випустити Мотовила і не говорити про його лист до султана писаний, якщо гетьман не стане баритися. Дорошенко вирішує згодитись скласти булаву, коли нічого не буде ні йому, ні іншим мешканцям, все, що діялось, не згадуватиметься, йому дозволять жити приватним життям. Дорошенко присягає на вірність моск.царю. Його остерігаються залишати в Чигирині, щоб не зробив бунту і наказують переїхати з сім'єю на інший бік Дніпра у Сосницю, недалеко від Батурина. Молявку-Многопіняжного наставляють там сотником, щоб доглядав і назирав за Дорошенком. Ганну Кусівну викрали москалі і притягли до воєводи, який збезчестив її, не дилячись на благання дівчини. А на другий день наказав своїм кріпакам, що викрали Ганну, Васці та Макарці, збиратися в дорогу, та відвезти дівчину у його підмосковну вотчину. Там Ваську звінчає з Ганною отець Харитоній. А коли воєвода повернеться в Москву, то покличе їх до себе і буде брати Ганну на ніч. За це обіцяє зробити з Васьки поміщика. Ганна вирішує все терпіти, бо це горе її постигло, мабуть, з Божої волі. Стямилась тільки тоді, коли її вінчали з Ваською, кричала, плакала, та на сльози москалі не звертали уваги. Ганна з чоловіком стали жити в дворі, в окремій хаті з незнайомим чоловіком, яким гидувала і не приховувала цього. Її перевдягли в моск.одежу, сміялись з укр.мови. Васька швидко знайшов полюбовницю, молоду веселу вдову.