4."Чернігівка"(1881), Микола Костомаров, бувальщина. Слухаємо українське! скачать в хорошем качестве

4."Чернігівка"(1881), Микола Костомаров, бувальщина. Слухаємо українське!

   • Костомаров Микола Іванович (1817-1885).   Твори Миколи Костомарова на моєму каналі. Читає Лілія Мироненко. Для вас четверта заключна частина бувальщини "Чернігівка". Короткий переказ третьої частини. Приїхавши додому в Чернігів, "Борковський довідався від жінки, що десь зникла та молода, що її вінчано саме в той день, як полк у похід рушив". Сліди ведуть до воєводи, який своїми "вчинками обурив проти себе людей і зробився їм огидний". Викликав до себе заможних черніг.міщан і вимагав від них грошей. Його стрільці й рейтарі, "ходячи по базару, силоміць брали в перекупок всячину до їди і не платили", бо "хахли"повинні їх годувати і всяко догоджати. Сам воєвода їздив по крамницях, набирав краму, але ніколи за нього не платив. Ще й до жіноти був ласий. Воєводські люди водили до него жінок і дівчат з міщанських та поспільських дворів, почали вже і в "козацькі двори впиратися". Обозний розповів Чоглокову, що люди скаржаться, а той тільки ногами тупотів, та погрожував. Василь Борковський їде до воєводи. Той знову розігрує перед полковником праведника. А коли Борковський питає про Ганну, то розповідає начебто дізнався, що його холоп Васька Чесноков привіз у маєток Чоглокова малоросійську дівку Ганну Кусівну, і хоче на ній оженитися. Начебто вона сама втікла з Ваською, тому нема за чим і шкодувати. Через день до Борковського прийшли черніг.війт, бурмистр та члени магістрату зі скаргою (суплікою) на Чоглокова до царя. Полковник ще дописав про Ганну Кусівну. Тим часом Молявка-Многопіняжний, по приїзді в Чергігов, дізнається про Ганну. Іде до Кусів дізнатися і обіцяє старому шукати Ганну, навіть з пекла її вернути. Та після візита до Борковського, який порадив забути зрадливу жінку та взяти в архиєпископа дозволення взяти шлюб з іншою, Молявка так і робить. Якщо по-правді, то він і не любив Ганну по-справжньому, просто вподобав за красу, а тепер вона йому і зовсім нелюба. Ходив до воєводи за свідоцтвом, що його жінка повінчана з іншим. Потім пішов до архиєпископа Лазаря Барановича. Показав випис від попа про шлюб його жінки з іншим, який отримав від Чоглокова, і прохав видати йому дозвіл одружитися вдруге. А через тиждень Молявка з матір'ю їдуть в Сосницю. В Сосниці Молявка заходився будувати будинок для Дорошенка, який швидко приїхав, а за ним і вся його сім'я: жінка, мала дочка, мати й брат Андрій. Молявка хотів мати привід стати ближче до гетьмана, і коли брати Дорошенки говорили про Ю.Хмельницького, Молявка "нашкріб донос до гетьмана" на А.Дорошенка. Самойлович покартав Андрія, "але з обережності написав про це до Москви". Там вирішили, що треба забрати Петра Дорошенка з України і прислали лист з наказом приїхати в Москву. Молявка Многопіняжний жениться на дочці Бутрима, багатого землевласника. Пишно та бучно в'їхав Молявка в Сосницю з молодою дружиною, та дізнався, що козаки хочуть бачити сотником не його, а Андрія Дорошенка, бо це виборна посада. Молявку настановив сотником гетьман тільки для того, щоб услугував Дорошенку, а так як той від'їхав, то в послугах Молявки немає потреби. Донощиків ніхто не любить. Мусили Молявки повертатися жити до Бутрима. Жінка Яцька почала поводитися з ним "згорда та зпишна", старій Молявчисі прийшлось змиритися зі своєю долею. Скарга на Чоглокова потрапила до "Малоросійського Приказу" і воєводу звелено забрати з воєводства, бо цар Федір Олексієвич увесь "Малоросійський край держал в большом ізлюблєніі". Чоглоков мусив відразу давати у Малорос. Приказі хабарі і "розтрусив більшу половину того, що встиг награбувати в Чернігові". Наказав привезти Ганну разом з Ваською в Москву і приводити до нього Ганну на ніч, щоразу як він звелить. Пообіцяв через 3-4 роки відпустити на волю з нагородою. Після ночі, проведеної з Чоглоковим, Ганна пішла не в челядню, а на Грецький двір, де знаходився П.Дорошенко, як вона чула з розмови челяді, впала в ноги гетьману і просила допомоги. Дорошенко порадив звернутися до Ларіона Іванова в Приказ. Написав цидулу до нього і дав Ганні на дорогу "скілька срібних грошей".